Конюшина перевернута

Конюшина перевернута (конюшина перська, шабдар) – однорічна яра або озима рослина висотою до 60 см. Головка куляста, з рожевими квітками. Найчастіше вирощують цей вид в Середній Азії, Закавказзі, у Центральній і Південній Європі.

На поливі дає 3–4 укоси, врожайність сіна досягає 80–100 ц/га. Сіно відрізняється високим вмістом протеїну – 17–18%.

Насіння шабдару висівають ранньою весною або восени. Норма висіву – 15 кг/га, глибина загортання насіння – 1–2 см.

Також можна проводити пожнивні посіви, при яких можна отримати до 240 ц/га зеленої маси.

Конюшина перевернута (Trifolium resupinatum L.) - є одним з найбільш придатних видів для годівлі худоби у свіжому стані, оскільки вона дуже соковита. Багата нектаром і чудово підходить для випасу бджіл. Чутлива до низьких температур і не переносить сильних морозів.

Найкраще підходить для рН ґрунту 6-8. Її можна вирощувати як озиму або весняну культуру, як наступну або післязбиральну, також вона є придатною для зеленого вирощування. Її можна вирощувати в монокультурі або в суміші з однорічними та багаторічними травами.

Восени можна сіяти з пажитницею рясноцвітою, а влітку з сорго трав'янистим. Це дає кращі врожаї у якості озимої культури. Характеризується дуже швидкою регенерацією і дає 2-3 зрізи. Урожайність свіжої зеленої маси становить приблизно 69-70 т/га, сіна 13-15 т/га, а насіння 250-300 ц/га.

Конюшину сіють під покрив переважно ранніх ярих культур – ячменю, вівсу, ярої пшениці, вівсяної та іншої бобово-злакової сумішки. У південному Лісостепу конюшина добре розвивається під покривом кукурудзи на зелений корм, висіяної звичайним рядковим способом із сумішок кукурудзи з викою та горохом. В інтенсивному кормо виробництві можливі весняні безпокривні посіви.

Рослини з урожаєм виносять значну кількість поживних речовин. За даними УНДІ кормів на 100 ц сіна конюшина лугова засвоює 246-280 кг/га азоту, 56-79 фосфору, 217-270 калію і 115-136 кг/га кальцію. Органічні добрива (20-40 т/га) доцільно вносити за 1-3 роки до сівби конюшини в оптимальних нормах, рекомендованих для культури яка висівається в цей рік.

Основне внесення мінеральних добрив здійснюється під покривну культуру. Дози добрив визначають відповідно до запрограмованого урожаю покривної культури та наявності елементів живлення в ґрунті в формах доступних для засвоєння рослинами. Крім основного внесення посіви конюшини підживлюють фосфорно-калійними добривами (Р30-60К30-60) восени після збирання покривної культури, а бо навесні на другий рік вегетації та після скошувань. На бідних ґрунтах додають ще азот в дозі N20-30.

Рекомендовані дози корегують в залежності від вмісту поживних речовин в ґрунті. На ґрунтах бідних на мікроелементи ефективне внесення борних, молібденових, марганцевих мікродобрив. Сильно кислі ґрунти обов’язково вапнують. Дози вапну вальних матеріалів залежать від кислотності ґрунту та його гранулометричного складу.

Доведено, що рослини найбільш чутливі до кислої реакції в початковій фазі їх розвитку в рік сівби. У разі відсутності в сільгосппідприємстві потрібної кількості вапна слід внести його хоч в невеликих дозах (1-2 т/га) перед сівбою покривної культури.

Основний обробіток ґрунту проводиться відповідно до агротехнічних вимог. На полях з великою кількістю коренепаросткових бур’янів застосовують поліпшений зяблевий обробіток, який починається з лущення стерні. Потім проводиться зяблевий обробіток плугом з передплужником на глибину до 30 см.. Ефективне очищення від мало річних бур’янів забезпечує напівпаровий обробіток ґрунту, який включає лущення стерні, глибоку оранку і, в подальшому, у міру появи проростків бур’янів 2-3 культивації паровими культиваторами (КПС-4М, КПС-4М-01 та ін.). Весняний комплекс робіт потребує старанного обробітку ґрунту. Передпосівний обробіток грунту і посів варто проводити в короткий термін. В умовах лісостепу України кращим терміном для посіву є перші дні початку весняно-польових робіт. Рано навесні при досягненні ґрунтом фізичної стиглості проводять ранньовесняне розпушування і вирівнювання поверхні ґрунту. В день сівби проводять перед посівну культивацію на глибину до 5-7 см з одночасним боронуванням або комбінованими агрегатами. Після передпосівної культиваціїї проводять коткування грунту кільчато-зубчатими котками. При вирощуванні конюшини без покриву для передпосівного обробітку використовують ті ж агрегати і механізми що і при вирощуванні других сг культур. Насіннєвий матеріал із вмістом 15-20% твердого насіння слід скорегувати. Без скарифікації можна втратити до 50 % дуже дорогого насінного матеріалу, оскільки тверде насіння сходить значно пізніше — через 2 — 3 тижні, місяць і навіть через рік. Як показали дослідження через пізні сходи значної частини насіння травостій буде стро¬катий за структурою, у ньому багато карликових, слабко розвине¬них рослин. За 3-4 дні до посіву насіння конюшини скарифікують на спеціальних машинах або вручну і безпосередньо перед засипанням у сівалку змішують з просіяним гранульованим суперфосфатом (10 кг/га). 

Норма висіву залежить від якості насіння, строку сівби, глибини його загортання, підготовки ґрунту та ґрунтово-кліматичних умов. На бідних ґрунтах та при сівбі конюшини під просо, кукурудзу на зелений корм слід висівати 16-20 кг/га. При підсіві під ранні ярі у добре підготовлений ґрунт на глибину 1,5-2 см, на окультурених чорноземах норма висіву – 14-16 кг/га. У разі нестачі на господарстві достатньої кількості насіння можна обмежитись висівом 10-12 кг/га конюшини в сумішці з тимофіївкою 2-3 кг/га насіння.

Глибина загортання насіння на важких заливних ґрунтах – 1,5-2,0, на легких – до 3см. Зі збільшенням глибини загортання насіння різко зменшується його схожість.

При висіві конюшини у сумішці з багаторічними злаками рекомендуються такі норми висіву, кг/га конюшини 10-12 + костриці лучної 5-6; конюшини 7-8 + люцерни 5-6 + тимофіївки 3-5. Норму висіву покривної культури зменшують на 10-20 % порівняно з її нормою при вирощуванні в чистих посівах.

Для підвищення польової схожості та дружнього проростання насіння посіви прикочують кільчасто-шпоровими котками. Для знищення бур’янів посіви конюшини, підсіяні під злакові культури, обробляють у фазі одного-п’яти справжніх листків гербіцидами. Щоб створити сприятливі умови для конюшини дуже важливо своєчасно зібрати покривну культуру, залишити високу стерню (12-15 см) для снігозатримання підживити мінеральними добривами в дозі Р40-60К40-60.

Якщо конюшина після виходу добре розвивається і передбачається масове цвітіння її необхідно підкосити на висоті 10-12 см, але не пізніше, ніж у кінці серпня. Пізно восени проводять інвентаризацію посівів, щоб визначити їх стан і виявити не придатні для подальшого вирощування площі. Стан посіву оцінюють залежно від кількості рослин на 1м2 та ступеню їх розвитку. Якщо цей показник для умов Лісостепу перевищує 360, поле можна залишити для використання в наступні роки.

На другому році життя догляд починають з весняного боронування важкими або середніми боронами, або обробляють голчастими боронами. На початку весняного відростання проводять інвентаризацію посівів. Зелену масу скошують у період бутонізації – на початку цвітіння на висоті 4-6 см. Залишення зрізу на 1см вище призводить до недобору врожаю, крім того, низький зріз стимулює дружне відростання рослин у другому укосі. Післяукісне боронування сприяє підвищення урожаю.