Культура костриця червона (особливості вирощування та зберігання)

Костриці червоної (Festuca rubra L.)- нещільно кущовий, низовий, типово пасовищний злак. Трапляються форми кореневищні та кореневищно-нещільнокущові. Добре витримують інтенсивне випасання. За наявності в травостої понад 50% поїдається неохоче. За кормовою цінністю та врожайністю поступається перед іншими злаковими травами, але завдяки своїй невибагливості до ґрунтів є цінною травою на пасовищах, де розмножується самосівом.

Костриця використовують як компонент у бобово-злакових лучних і пасовищних травосумішках для залуження та створення культурних пасовищ. Сіють її також у рольових сівозмінах у сумішці з конюшиною лучною.

Ранньою весною у рік збирання насіння вносять повне мінеральне добриво (N45-50P30-40K30-40).

під кострицю червону спрямований на боротьбі з бур’янами, шкідниками та збудниками хвороб, нагромадження в ґрунті достатніх запасів вологи та поживних речовин, потрібних для забезпечення сходів, нормального росту і розвитку рослин. Система обробітку ґрунту значною мірою залежить від попередника, забур’яненості поля і місце вирощування.

Норма висіву насіння костриці у чистому вигляді становить 12-15, а в травосумішках – 7-8 кг/га. Насіння висівають на глибину 1-2 см.

Підкошування не з'їдених решток трав, розгрібання екскрементів тварин, систематичне внесення добрив, зрошення, підсів трав у дернину, розрівнювання купин та ін.

Насінні ділянки костриці використовують впродовж 7-8 років, збирають зернозбиральними комбайнами у фазі воскової стиглості.