Культура Козлятник лікарський (особливості вирощування та зберігання)

Козлятник – багаторічна трав'яниста рослина сімейства бобових. Прямостоячий гіллясте стебло заввишки зазвичай досягає одного метра, на родючому ґрунті може виростати до півтора метрів. Коренева система стрижневого типу, проростає на глибину до 80 сантиметрів. На головному корені утворюється кілька нащадків, які спочатку розвиваються горизонтально до 30 сантиметрів, а потім пробиваються на поверхню грунту і формують нові стебла. Це властивість рослини сприяє загущення посадок з роками.

На підземній частині рослини в період вегетації формуються 3-4 зимуючі бруньки, які пробуджуються навесні і дають початок новим паросткам. Непарноперисті черешкові листя в довжину виростають до 30 сантиметрів.

Квітки ніжно-фіолетового або блакитного кольорів, схожі на дзвіночки, зібрані в суцвіття-кисті.

На одному стеблі формується по 3-5 суцвіть. Період плодоношення припадає на вересень-жовтень. Боби невеликі – від 2 до 4 сантиметрів завдовжки, темно-оранжевого, майже коричневого кольору, кількість насіння в плодах – від трьох до семи штук.

Насіння зберігає якості схожості протягом 8 років. Рослина відрізняється повільним зростанням, і, якщо до осені не досягає хоча б 20 сантиметрів у висоту, його заготовку рекомендується перенести на наступний рік.

Козлятник морозостійка рослина, добре переносить навіть найсуворіші зими. Володіючи якістю медоноси, є відмінним засобом для залучення бджіл на ділянку, які служать природними обпилювачами і для інших культур.

В даний час відомо два види трави козлятник: східний, який вирощується в якості кормової культури, і лікарський. У дикій природі виростає в основному на території Кавказу, України, Молдавії і європейської частини Росії.

Кращими попередниками для козлятника є озимі зернові та просапні культури.

Козлятник лікарський розміщують після кукурудзи, картоплі, овочевих, ярих та озимих зернових культур, або поза сівозміною в зв’язку з тривалим періодом використання.

Щорічно посіви підживлюють восени фосфорними і калійними добривами - Р45–60К45–60. Скошують зелену масу на висоті не менше 10-12см у фазі бутонізації - на початку цвітіння. Отаву косять на висоті 12-14см в середині вересня.

Козлятник може виростати в самих різних місцях: на луках, в степах, в заростях чагарників, по берегах водойм. Взагалі рослина віддає перевагу болотисту місцевість, низинні місця. Досить невибагливий, морозостійкий і росте на будь-яких типах ґрунту, крім кислих і піщаних, і погано переносить близьке залягання (більше 1,3 – 1,5 м) ґрунтових вод. Краще всього для вирощування підійдуть окультурені дерново-карбонатні, дерново-підзолисті, середні і легко суглинкові, а також торфові ґрунти. Ділянки краще вибирати рівні, щоб на них не накопичувалася вода.

Щоб уникнути міграції шкідників посіви козлятника повинні бути віддалені від інших бобових.

При вирощуванні козлятника важливо дотримати 2 основні умови:

• По-перше, це велика кількість світла, в іншому випадку врожай буде досить мізерним.
• По-друге, підтримка ґрунту у вологому, але не перезволоженому, стані.

Козлятник – прекрасний сидерат, що володіє до того ж антибактеріальними властивостями. Рослина покращує якість грунту, збагачуючи і очищаючи її. Як бобова культура, козлятник сприяє накопиченню в грунті біологічно чистого азоту. Трава козлятник придатна до вирощування в усіх сільськогосподарських районах Росії, на одному місці вона може рости до 15 років (відомий випадок вирощування рослини на одному місці 27 років) і дає до 2-3 урожаїв зеленої маси за сезон.

Для одержання повних дружніх сходів, знищення бур’янів, збереження вологи повинна бути проведена ретельна підготовка ґрунту до посіву. Більш повне знищення бур’янів досягається двох-триразовим лущенням. Враховуючи довголіття культури козлятнику перед оранкою рекомендується вносити гною 50-70 т/га та мінеральні фосфорно-калійні добрива 90-120 кг/га. Азотні добрива по 45-60 кг/га д. р. вносять навесні під культивацію.

Зяблеву оранку проводять плугами з передплужниками на глибину 27-30 см. Весною, як тільки зійде сніг, поле боронують в один-два сліди, щоб закрити вологу, а згодом, через декілька днів культивують одночасно з боронуванням зубовими боронами, вирівнюють і обов’язково проводять передпосівне коткування. Весняний обробіток ґрунту можна проводити також комбінованими агрегатами та ін. Насіння козлятнику має тверду оболонку. Особливо багато такого насіння (до 90%) при вирощуванні культури в умовах недостатнього зволоження ґрунту і низької відносної вологості повітря. Тому обов’язковою умовою одержання дружніх повних сходів є скарифікація.

Кращим методом усунення твердонасінності для невеликих партій насіння є скарифікація наждачним папером (відмічено найвищу енергію проростання – 42-51% і схожість насіння – 67-75%). Для обробки великих партій насіння можна використовувати скарифікатори СКС-1, СКС-2, конюшинотерки та пропускати через барабан зернозбирального комбайна. Але таке насіння має значні пошкодження і в польових умовах відмічається значний відсоток (25-31%) непророслого насіння. При посіві ж нескарифікованим насінням спостерігається з’явлення недружніх і зріджених сходів. Для кращого росту і розвитку рослин козлятнику також доцільно провести перед посівом інокуляцію та обробку насіння молібденовими препаратами, що сприяє підвищенню врожайності сировини до 8-15%.

Насіння перед сівбою скарифікують для підвищення схожості твердих насінин. У день сівби проводять протруювання фунда-золом одночасно з обробкою специфічними для козлятника ризоторфіном та молібденовим мікродобривом. При сівбі ящики сівалки мають бути закриті, щоб сонячні промені не попадали на інокульоване насіння. Без інокуляції насіння козлятник росте погано, рослини відстають в рості, мають світло-зелене забарвлення і пригнічений вигляд. Бульбочки мають бути рожевого чи червоного забарвлення. Зелені або сірі бульбочки не засвоюють азот з атмосфери.

Сіють козлятник рано навесні, одночасно з ранніми ярими зерновими культурами безпокривним способом. Норма висіву при сівбі рядковим способом з шириною міжрядь 15 см становить 4 млн/га або 28 кг/га при масі 1000 насінин 7 г. При широкорядному способі сівби (45см) норму висіву зменшують до 2 млн/га або 14 кг/га.

Оптимальна глибина загортання насіння 1-2см, на легких ґрунтах - до Зсм.

Догляд за посівами полягає в розпушуванні міжрядь, підживленнях та боротьбою із шкідниками і хворобами. Скошують траву на початку цвітіння. При збиранні трави слід пам’ятати, що висота травостою при першому скошуванні становить 9-10; при другому – 7-8 см, завдяки цьому відбувається швидке відростання культури, формується значна листкова поверхня та підвищується врожайність. Якщо козлятник скошувати низько, він дуже повільно відростає, зріджується і різко знижує врожайність.

Останній укіс трави необхідно проводити не пізніше 30-35 днів до припинення вегетації. Сушать при температурі 50-60°С. Урожайність сухої сировини 48-53 ц/га. Строк придатності 1 рік.

Насіння збирають на рослинах другого-третього років життя, коли побуріє 75-80% бобів. Плоди козлятнику розтріскуються і насіння висипається лише через 20-27 днів після дозрівання. Врожайність насіння 6-14 ц/га. Схожість зберігає 7-8 років.