Культура Пiзноцвiт осiннiй (особливості вирощування та зберігання)
Рослина пізньоцвіт (лат. Colchicum), або дикий шафран, або колхікум, належить до роду квіткових багаторічників родини Пізньоцвітові, поширених у Центральній і Західній Азії, в Європі, у Північній Африці й Середземномор'ї. Налічує рід близько сімдесяти видів.
Латинська назва пізньоцвіту – похідна від «колхіс», що означає «Колхіда» – область Причорномор'я, в якій деякі види пізньоцвіту дуже поширені. Квітку пізньоцвіт також називають «осінній колір» або «дочасний колір» через те, що деякі види рослини цвітуть пізньої осені. У культурі пізньоцвіти вирощують у всіх районах із помірним кліматом.
Зростає пізньоцвіт як у кислому, так і в лужному ґрунті, добре почувається навіть у глині, якщо вона не надто важка і не перенасичена вологою. В якості сусідів для пізньоцвіту найкраще підійдуть півонії і ялівець, які зуміють своєю яскравою зеленню відвернути погляд від його пожовклого листя.
Генеративний (насіннєвий) спосіб розмноження рослини забере у вас багато часу, оскільки зацвітають пізньоцвіти, вирощені з насіння, тільки за 6-7 років, коли цибулинка наростить масу і набере силу. До того ж генеративним способом розмножуються тільки деякі весняноквітучі види пізньоцвіту, а також ті види, які не утворюють дочірніх цибулин, наприклад, пізньоцвіт жовтий. Сіяти насіння потрібно в родючий, вологий і пухкий ґрунт, на невелику глибину відразу після дозрівання та збору – на початку літа, однак попередньо варто замочити насіння на деякий час у воді. Якщо ви не встигли посіяти насіння відразу, вам потрібно буде близько півроку стратифікувати насіння, помістивши його у холодильник. Замість замочування краще зсипати насіння в безрозмірну панчоху або шкарпетку і помістити в бачок унітазу – кожне зливання промиває насіння, видаляючи інгібітори, після чого насіння добре проростає. Перед посівом постарайтеся організувати в ямках на грядках для пізньоцвітів дренажний шар, присипаний піском. Сіянці з'являються тільки наступної весни, але іноді їм потрібно набагато більше часу для проростання. Доглядати за сіянцями дуже просто: проріджуйте сходи, поливайте їх у міру необхідності, поки не відімре листя, видаляйте бур'яни з грядки і вкривайте молоді пізньоцвіти на зиму. Вирощування пізньоцвіту з насіння вимагає досвіду, часу і терпіння, але той, хто не спробує, навички не набуде. Пробуйте свої сили, дотримуючись наших рекомендацій, і пам'ятайте: негативний досвід іноді цінніший за позитивний.
Пізньоцвіти полюбляють сонячні ділянки, хоча добре ростуть і в легкому притінку. Якщо ви посадите пізньоцвіт у глибокій тіні дерев, він стане легкою здобиччю для слимаків. Ґрунт пізньоцвіти люблять добре дренований, щоб коріння не загнивало від застояної води.
Час посадки пізньоцвіту, квітучого восени – середина серпня, коли рослина перебуває в періоді спокою. Велика цибулина пізньоцвіту може дати квітку вже в перший рік.
Посадка пізньоцвіту у відкритий ґрунт проводиться на відстані 10-20 см між екземплярами, а глибина посадки цибулин залежить від їхньої величини – від 8 см для маленьких цибулин до 20 см для великих. При посадці в ґрунт вносять суперфосфат із розрахунку одна столова ложка на 1 м² і літрову банку деревної золи на таку ж площу. Заглиблюючи цибулину в ґрунт, стежте за тим, щоб утворена лусками довга трубка визирала із землі: по ній, як по тунелю, проходитиме бутон. У жодному разі не обрізайте цю трубу, інакше квітці доведеться, проростаючи, штовхати важкий шар землі. У ґрунт перед посадкою під перекопування вносять відро перегною і піввідра піску на 1 м². Зацвітають пізньоцвіти з цибулин приблизно за 6 тижнів.
Догляд за квітами пізньоцвіт абсолютно не складний: у зволоженні ґрунту виникає необхідність лише в період цвітіння, але тільки якщо в цей час стоїть спека і посуха. У будь-який інший час поливати пізньоцвіт не потрібно, достатньо буде природних опадів – йому категорично протипоказане перезволоження. Підживлюють пізньоцвіт два-три рази за сезон із розрахунку 30 г комплексних добрив на 1 м² у вигляді розчинів (2 г препарату на літр води). Добрива обов'язково повинні містити азот. Восени на ділянку вносять компост. Ну і, звичайно, під час розпушування ділянки видаляйте бур'яни. Як бачите, посадка і догляд за пізньоцвітом вас не втомлять.
На одному місці пізньоцвіти можуть рости шість чи сім років, після чого їх потрібно пересаджувати, хоча краще це робити кожні 2-3 роки, інакше цибулини сильно розростаються, їм стає тісно, і квітки пізньоцвіту дрібнішають. Коли пересаджувати пізньоцвіт? І саджати, і пересаджувати цибулини пізньоцвіту краще в серпні, коли у рослини настає період спокою, але викопувати бульбоцибулини потрібно, як тільки пожовкне листя пізньоцвіту – в середині або наприкінці червня. Цибулини обережно очищають від землі, звільняють від залишків листя, відокремлюють дочірні цибулини від материнських, які вже не годяться для пророщування. Після промивання під струменем води бульбоцибулини півгодини протруюють в розчині марганцівки, просушують і зберігають до посадки в напівтемному сухому приміщенні при температурі близько 24 ºС. Коли приходить серпень, молоді цибулини пізньоцвіту розсаджують за вже описаною схемою, попередньо вносячи в ґрунт добрива.
Деякі садівники, намагаючись зберегти привабливий зовнішній вигляд квітника, обрізають зів'ялі квіти і пожовкле листя пізньоцвіту. Але краще цього не робити, оскільки для дозрівання цибулині знадобляться всі життєві сили, і втручання у природний процес ні до чого доброго не приведе. Тому видаліть із ділянки лише ті рослинні залишки, які відпали самі по собі.
