Культура сорго рисозерне (особливості вирощування та зберігання)

Сорго належить до роду Sorguhum , який об'єднує багато одно- і багаторічних видів. Із культурних видів на території СНД поширені: сорго звичайне (S. vulgare Pers .), гаолян ( S . chinense Sakushev ), джугара ( S . cernuum Host ) і суданська трава ( S . sudanense Pers .). Всі види однорічні, їх вирощують для продовольчих, технічних і кормових цілей. З диких видів сорго в Середній Азії трапляється гумаї — злісний бур'ян.
За характером волоті та щільністю розміщення у ній гілочок різних порядків сорго поділяють на три підвиди: розлоге (волотисте — ssp . effusum Кбгп.), стиснене ( ssp . contractum Кбгп.) і кормове ( ssp . compactimi ).
Колоски волотей сорго одноквіткові, розміщені по два або три. Запилюється здебільшого перехресне, однак можливе й самозапилення (рис. 40).
зерно сорго округле, без боріздки, голе або плівчасте, в колоскових і квіткових лусках. Маса 1000 насінин 20 - ЗО г, В одній волоті утворюється від 1600 до 3500 зернин.

У сівозміні сорго висівають після озимої пшениці по чорному або зайнятому пару, після кукурудзи або зернових бобових культур. У сівозміні сорго висівають після озимої пшениці по чорному або зайнятому пару, після кукурудзи або зернових бобових культур.

Бажані - озимі.
не бажані - ярі зернові просапні.

Під основний обробіток ґрунту вносять мінеральні добрива з розрахунку N 4 o -6 oP 45-6 oK 45-60, на чорноземах віддають перевагу фосфорним добривам, на каштанових — азотно-фосфорним (калійні нерідко виключають). Сорго на зелений корм не рекомендується удобрювати підвищеними нормами азотних добрив, які сприяють накопиченню в зеленій масі отруйних ціанистих сполук. Під час сівби сорго в рядки вносять гранульований суперфосфат (Ріо), а на бідних ґрунтах— повне мінеральне добриво ( NioPioKio ). Вирощуючи сорго на зелений корм з дво-триразовим скошуванням, після кожного разу посіви при потребі підживлюють і вносять мінеральні добрива в парному чи потрійному поєднанні елементів живлення, залежно від типу Ґрунту, в дозі МзоРзоКзо.

Основний і передпосівний обробіток ґрунту такий самий, як і під кукурудзу.

Сіють сорго кондиційним протруєним насінням, обробляючи його байтаном (2 кг/т) або вітаваксом 200 (2 кг/т) за препаратом, коли ґрунт на глибині 5 см прогріється до 12 — 14 °С. рисозерне сорго сіють пунктирним або широкорядним способом (з шириною міжрядь 70 см); цукрове (на зелений корм) — широкорядним з шириною міжрядь 42 см;
Норма висіву за звичайної рядкової сівби становить 18 - 22 кг/га.

Після сівби поле звичайно коткують кільчасто-шпоровими котками, що підвищує дружність проростання насіння, а до з'явлення сходів площу боронують середніми боронами і при з'явленні на рослинах 3—5 листків обробляють посіви гербіцидами — агритоксом (0,7 - 1,7 кг/га) або 2М-4Х (0,5 - 1,1 кг/га за препаратом). На широкорядних посівах приблизно через тиждень після застосування гербіцидів розпушують ґрунт у міжряддях на глибину 15 см, а коли рослини досягнуть висоти 20 - 23 см — на глибину 6-8 см. Через 2-3 тижні ґрунт у міжряддях ще раз обробляють.

Зернове сорго стійке проти обсипання, тому збирають його звичайно при досягненні повної стиглості зерна однофазним способом зерновими комбайнами із зменшенням числа обертів барабана до 500 - 600 за 1 хв. Якщо в період збирання вологість зерна перевищує 20 %, застосовують двофазне збирання: сорго скошують жатками у валки і після їх просихання обмолочують комбайнами з підбирачами ППТ-3,0.

Після обмолоту сорго визначають вологість зерна. Якщо вона вища 18 — 20 %, його обов'язково досушують на сонці або у спеціальних сушарках при температурі 35 - 40 °С протягом 40 - 45 хв. Без досушування вологе зерно через кілька годин самозігрівається і різко втрачає технологічні та посівні якості.