Культура троянда для закритого грунту (особливості вирощування та зберігання)

Сучасні технології вирощування троянд у закритому грунті.

У кінці 80-х років професор Ієрусалимського університету Зіслін розробив і запропонував нову технологію вирощування троянд на зріз у теплиці. Вона була апробована спочатку в Японії, потім у Голландії, звідки під назвою „голландської технології” поширилась серед постачальників зрізу троянд різних країн.

Ця технологія базується на знанні морфо-фізіологічних особливостей троянд. Відомо, що у листках відбувається фотосинтез, у результаті якого утворюються речовини, що забезпечують ріст і розвиток рослин – перш за все коренів. У молодих корінцях синтезуються фітогормони, вони впливають на утворення квіток, тобто на урожайність троянд. Саме через те кущ повинен мати максимальну кількість листків. Для цього Зіслін запропонував не обрізувати трояндові кущі, а лише пригинати, або злегка зламувати усі слабкі і так звані „сліпі” пагони, на яких утворюються квітки.

Тонкі слабкі загинають біля основи „ на кільце”, а товстіші згинають, або заламують між 2-3 справжніми листками до середини міжвузля.

У базальній частині куща троянди (біля його основи) розташовано багато „сплячих” бруньок, що перебувають у стані спокою. З цих бруньок далі утворюються найміцніші і найсильніші пагони з квітками високої якості.

За кордоном за такої технології відмовилися від використання грунту, який містить гній. Вважають, що коли немає гною, то немає й хвороботворних організмів, а, отже, рослини у телиці не будуть хворіти. В якості субстрату в Італії, Франції то Іспанії використовують перліт, а в Голландії і Німеччини – коковіт (спеціальний матеріал із відходів переробки кокосових пальм).Такий субстрат автоматично насичують розчином, що містить комплекс добрив та мікроелементів.