Ялина

Ялина (лат. Picea) – рід дерев родини Соснові, який налічує близько 40 видів. Латинська назва роду походить від слова «pix», що в перекладі означає «смола», а словотвірний відповідник української назви належить до праслов'янської мови і має те саме значення. Найпоширенішим видом у культурі є ялина звичайна, або європейська. У національному парку Фулуф’єллет на заході Швеції зростає ялина цього виду, якій понад 9550 років. Це найстаріший дерев'яний організм на Землі. Ялина – один із найголовніших символів Різдва й Нового року.

Рослина ялина – струнке однодомне вічнозелене дерево заввишки до 40 і більше метрів. Коренева система у ялини перший десяток-півтора років стрижнева, потім головний корінь відмирає, і рослина живе за рахунок коренів, розташованих у ґрунті поверхнево в радіусі 15-20 м від стовбура. Через поверхнево розташовану кореневу систему ялина є деревом невітростійким і навіть вітровальним. Крона у неї пірамідальна або конусоподібна, гілля ялини кільчасте, поникле або горизонтально-розпростерте. Перші кілька років дерево бічних пагонів не дає. Сіра кора ялини відшаровується від стовбура тонкими пластинками.

Хвоя у рослини голкоподібна, голки короткі, іноді плоскі, але частіше чотиригранні, гострі й жорсткі. Розташовані вони спірально, іноді дворядно й зберігаються на пагонах до шести і більше років. Щороку дерево втрачає до однієї сьомої частини хвої. Ялини – рослини голонасінні. Чоловічі стробіли у вигляді невеликих сережок ростуть із пазух на кінцях тогорічних гілок і починають виділяти пилок у травні. Жіночі стробіли теж розташовані на кінцях гілок, але у вигляді шишок, які після запилення вітром розростаються і повисають. Загострені, довгасто-циліндричні, шкірясті або дерев'янисті шишки опадають після дозрівання насіння. Основою шишки ялини є вісь, на якій розташовані покривні й насіннєві луски. Насіння ялини, що не втрачає прорісності 8-10 років, дозріває в жовтні, висипається з шишок, що відкрилися, і розноситься вітром. 

Залежно від умов зростання ялини починають плодоносити у віці від 10 до 60 років. Живуть ці дерева в середньому від 250 до 300 років, проте нерідко можна зустріти ялини, вік яких понад півтисячі років.

Як і будь-яка декоративна рослина, ялина потребує підживлення, але в рік посадки, якщо ви вносили в котлован добрива, деревце не підживлюють. Надалі один раз на сезон у ґрунт під ялиною вносять комплексні добрива для хвойних рослин. Нещодавно посаджені або пересаджені ялинки попервах поливають розчинами стимулятора росту (Епіну, Гетероауксину або Гербаміна) й обприскують їхню хвою Ферравітом. Дорослі ялини добрив не потребують. 

Посадкову яму викопують завглибшки 50-70 см. Верхній діаметр котловану – 40-60 см, нижній – 30-50 см. При посадці рослини в важкий ґрунт або на ділянці, де ґрунтові води залягають високо, на дно укладають шар дренажного матеріалу (щебеню або битої цегли, пересипаних піском) завтовшки 15-20 см. Перш ніж садити ялину, приготуйте ґрунтову суміш, якою ви будете засипати котлован: листову й дернову землю ретельно перемішайте з перегноєм, піском, торфом і трьома чвертями склянки Нітроамофоски. Краще замість листової землі додати в ґрунтосуміш лісовий ґрунт. Кореневу систему саджанця за дві-три години до посадки потрібно, не виймаючи з контейнера, опустити в воду. 

На шар дренажу насипте ґрунтової суміші, обережно, не пошкодивши земляної грудки, вийміть саджанець із контейнера й помістіть його в яму на шар ґрунту. Якщо ви випадково зруйнували земляну грудку, то покваптеся: у вас є не більше 20 хвилин, щоб закінчити посадку. Поміщений у яму саджанець встановлюють строго вертикально і заповнюють простір, що залишився, ґрунтовою сумішшю, не дуже намагаючись її ущільнювати. Коренева шийка після посадки має опинитися на рівні поверхні. Зробіть навколо саджанця земляний відвал, який не дасть воді розтікатися, і вилийте під ялинку 10-20 л води, а коли вона вбереться, замульчуйте пристовбурні кола торфом. Якщо ви садите великі ялини, то відстань між ними має бути щонайменше 2-3 м. 

Хвойні рослини вважаються невибагливими до умов середовища й простими у догляді, при цьому їхні декоративні якості важко переоцінити. Завдяки цим характеристикам ялини останнім часом на присадибних ділянках вирощують повсюдно. Найскладніший момент – це посадка дерева, тим більше, якщо це великомір. При купівлі посадкового матеріалу віддайте перевагу саджанцям із закритою кореневою системою, оскільки ялина не зносить пересушування коренів: на повітрі оголені корені ялини гинуть через 15-20 хвилин. Купувати саджанці краще в розсаднику або в садовому центрі, що добре себе зарекомендував, а не на сезонних базарах. У здорового саджанця хвоя має бути яскравою, блискучою, без сухих голок, а коріння не повинне випирати з контейнера. Земляна грудка готової до посадки рослини заввишки близько 1 м має бути діаметром щонайменше 50 см. Найкраще садити ялину в середині-кінці квітня, можна це робити і в кінці серпня або на початку вересня: в ці періоди активно зростає коренева система, і ялина легше приживеться на новому місці. Ялини більші за три метри у висоту рекомендують висаджувати з листопада по березень із замороженою земляною грудкою. 

Декоративну ялинку маленьких розмірів можна садити недалеко від будинку, великомір же своєю поверхнево й кореневою системою відніматиме живлення і вологу у сусідніх рослин, тому краще посадити його за межами ділянки, інакше вам доведеться щорічно підрізати його коріння. Що стосується освітлення, то декоративні низькорослі ялини і форми з кольоровою хвоєю мають потребу у великій кількості світла, інакше вони швидко втрачають свої декоративні якості. Та й у великих ялин, якщо вони добре освітлені сонцем, крона формується поступово.

Пересадка ялини

Перші 15 років ялина росте дуже повільно, тому в цілях швидкого озеленення використовують пересадку на ділянку дорослих дерев. Іноді висота ялини, яку потрібно пересадити, може сягати 15 м. Найкраще пересаджувати великоміри на початку зими, коли земля вже промерзла, але температура повітря не опускається нижче -8-12 ºC. Можна пересаджувати ялини і в кінці зими, поки ґрунт ще мерзлий. У таких умовах земля добре тримається на коренях, і вони пошкоджуються мінімально. Готують ялину до пересадки заздалегідь: навесні по проекції периметру її крони викопують траншею завширшки 20-30 см і завглибшки 1 м, акуратно обрізаючи коріння ялини лопатою. У траншею засипають перегній або торф, додають добрива для стимуляції коренеутворення і добре поливають. Зволожувати субстрат у траншеї потрібно кілька разів за літо, особливо в посуху. До осені в цій подушці утворюється безліч тонких корінців. 

Посадкову яму зі стрімкими стінами завглибшки 1 м і діаметром на 1 м більше, ніж діаметр крони, викопують восени. Приготовану для засипання ґрунтосуміш зберігають у підвалі, щоб вона не мерзла і залишалася м'якою. Необхідно також запастися піском, підстилкою з-під ялин і сухим листям. Ялину заввишки до 2 м можна викопати самостійно по радіусу траншеї, перерубавши коріння, що вийшло за ці межі. Підкопують дерево на 60 см – глибина, якої сягає коріння ялинки такої висоти. Під коріння ялини підкладають мішковину, обертають нею земляну грудку, саджанець витягують і перевозять до місця посадки. Вищі дерева витягують корчувальником, який утримує і крону, і коріння з землею, не пошкоджуючи його.

На дно посадкової ями насипають дренаж, лісову підстилку, шар піску й сухого листя, а потім саджанець розміщують у котловані таким чином, щоб його коренева шийка перебувала на 5-7 см вище рівня землі. При розміщенні дуже важливо зберегти орієнтацію дерева в напрямку «північ-південь». Простір між стінками ями і земляною грудкою заповнюють ґрунтосумішшю, лише злегка її ущільнюючи. По периметру котловану на рівній відстані один від одного вбивають кілька міцних кілків і прив'язують до них ялину на розтяжках, щоб вона не впала від вітру. Пристовбурні кола застеляють перегноєм, торфом, ялиновим гіллям або опалим листям. Коли ґрунт у ямі осяде, коренева шийка дерева опиниться на рівні поверхні. 

Вирощування ялини з насіння

Генеративне (насіннєве) розмноження ялини – процес тривалий і трудомісткий, але тим, хто нікуди не поспішає і не боїться труднощів, виростити ялинку з насінини буде цікаво. Насіння для посіву має бути свіжозібраним. Видобувають його з дозрілих, але ще не закритих шишок, таких, які потрібно підсушити, щоб вийняти з них насіння. Добуте насіння перед посівом стратифікують: кладуть у сухий пісок або в суміш піску з торфом і тримають щонайменше впродовж 4-6 тижнів у холодильнику при температурі 2-3 ºC. Потім у кінці зими або на початку весни насіння висівають у ґрунт, поміщають посіви в тепле світле місце і рясно поливають. Щойно з’являться паростки, полив трохи скорочують. У відкритий ґрунт молоді ялинки висаджують на другий рік, причому бажано, щоб вони відразу потрапили на постійне місце. 

Зростають саджанці ялини дуже повільно, а крім шкідників і хвороб, їхніми ворогами можуть бути дощ, сонце та сильний вітер.

Розмноження ялини живцями

Найкращий результат дає укорінення живців навесні, до того, коли на деревах почнуть бубнявіти бруньки. Пагони завдовжки 6-10 см із гілочками другого порядку зрізають секатором, зріз на кілька хвилин опускають у розчин стимулятора росту, після чого живці висаджують під кутом 20-30º у шар субстрату, що складається з піску й дрібного перліту (3:1) або піску з торфом (3:1), вкладеного поверх дренажного шару завтовшки 5 см і шару дернової землі завтовшки 10 см. Живці обприскують із дрібнодисперсного розпилювача й накривають для збереження вологи прозорим ковпаком із плівки. Дистанція між живцями має бути не менше 5 см, а відстань від верхівок черешків до плівки – не менше 25-30 см. Найкраще в подальшому обприскувати не живці, а плівку, причому робити це потрібно часто. Небажано проводити зволоження повітря ввечері. Слідкуйте за тим, щоб температура в парничку не піднімалася вище 25 ºC, інакше черешки можуть згоріти. Щоб цього не сталося, потрібно зробити в плівці невеликі отвори для вентиляції. Після того, як у живців розвинеться коренева система, їх розсаджують на дорощування, а через рік висаджують на постійне місце.

Доросла рослина нормально зносить посуху тривалістю два тижні, однак карликові і мініатюрні сорти ялин, а також саджанці та молоді рослини, особливо посаджені взимку, вимагають більш відповідального ставлення до поливу. Ялини зимової посадки, наприклад, поливають увесь перший сезон щотижня, витрачаючи щоразу щонайменше 12 л води. При поливі не можна допускати потрапляння води на хвою. А щоб не сталося загнивання поверхнево розташованої кореневої системи й не відбувалося швидкого випаровування вологи з ґрунту, прикореневу ділянку ялини необхідно замульчувати шаром кори, хвої, тирси або стружок хвойних дерев завтовшки 6 см. Можна також насипати навколо деревця керамзит або розкласти декоративне каміння. Якщо з якоїсь причини мульчування ділянки не проводиться, вам доведеться регулярно розпушувати ґрунт навколо ялин на глибину 7 см і видаляти бур'ян.

Іноді дереву може знадобитися санітарна прочистка: видаляють засохлі або уражені якоюсь хворобою гілки. Але майте на увазі, що сильне обрізування може погубити рослину, і тільки ялину колючу стрижуть, як бузок, формуючи з неї, наприклад, кипарис.

Вибираючи саджанці ялини, слід купувати ті з них, які були вирощені в вашому регіоні, і тоді проблема з зимостійкістю ялинок не постане. Але екзотичні теплолюбні культури можуть вимерзнути в першу ж безсніжну зиму. Власне, хвойне дерево ялина досить зимостійка рослина, крім таких видів, як ялина Бревера і ялина східна, але підготовки до зими потребують навіть зимостійкі види ялини. Перед першими листопадовими морозами потрібно провести останній, вологозарядковий полив: під ялинку заввишки нижче 1 м виливають 2 відра води, а під рослини вище 1 м – від 3 до 5 відер. Особливо необхідний полив однорічним і дворічним саджанцям із ще нерозвиненою кореневою системою, хвойникам зі слабкою зимостійкістю і тим деревам, крону яких у поточному сезоні формували обрізуванням. 

Щоб молоді пагони ялини не загинули взимку, потрібно з серпня припинити внесення добрив, які містять азот: цей елемент провокує бурхливий ріст зеленої маси, а проте восени дереву потрібно спрямувати всі сили на визрівання вже утворених пагонів. Ви надасте допомогу рослині, якщо в вересні внесете в її пристовбурне коло калійно-фосфорні добрива – вони прискорять здеревіння гілок і зміцнять кореневу систему. Дуже важливим пунктом підготовки ялини до зими є утеплення ґрунту в пристовбурному колі корою – це найкращий матеріал для мульчування ялини на зиму. Під таку мульчу до коріння легко проникає кисень, при цьому кора не перешкоджає випаровуванню зайвої вологи, і коріння рослини не випріє, як це може статися під укриттям з листя або тирси. Дорослі ялини, а також саджанці, вирощені в місцевому розсаднику, мульчування кореневої зони не потребують.

Зимівля ялини в саду

Зимова пора несе чимало неприємних сюрпризів, яким вам доведеться протистояти. Якщо трапиться зима з сильними снігопадами, і мокрий сніг важким тягарем осяде на ялинах, це може викликати розломи скелетних гілок і обламування тонких гілок. Не намагайтеся трясти ялинку, щоби струсити з неї снігові замети: гілки рослини в цю пору настільки тендітні, що можуть тріснути. Сніг із гілок, до яких ви можете дотягнутися, зчищайте щіткою або віником, просуваючись від кінця до стовбура. Щоб очистити від снігу високо розташовані гілки, оберніть кінець дошки м'якою тканиною, підчеплюйте цією дощечкою кожну гілку й гойдайте її вгору і вниз. Колоноподібні або кулясті крони можна з осені злегка стягнути шпагатом: гілки потрібно щільно притягти до стовбура, але в жодному разі не перетискати їх. Цей захід захистить гілки від розтріскування. Узимку при різкому контрасті денної і нічної температури гілки ялини можуть вкритися крижаною кіркою, вона настільки важка, що може сильно нахилити ялинові гілки, а це призведе до утворення тріщин. Підставте під гілки підпори, якими ви користувалися влітку для підтримки гілок плодоносних дерев, а тільки-но потеплішає, кірка підтане й оповзе сама. Неприємностей ялині може завдати сильний зимовий вітер. Для низькорослих видів він безпечний, а ось високу ялинку може вивернути з коренем. Мінімізувати ризик вам допоможуть розтяжки: з чотирьох сторін на однаковій від ялини відстані потрібно вбити міцні прути заввишки трохи більше, ніж половина висоти дерева. До кожного кола прив'язують один кінець шпагату, а другий кінець закріплюють на стовбурі дерева, обгорнувши стовбур попередньо шматком руберойду. Оскільки вбити кілки в промерзлий ґрунт дуже важко, можна зробити це заздалегідь восени. Завбачливі господарі саме так і чинять.