Вертицильоз, або інфекційне в’янення дерев (почорніння деревени, вілт).

Інформація
Опис та ознаки
Заходи захисту
Препарати

Пошкоджують групу рослин:

Група хвороб:

Основна хвороба:

Група хвороб:

Збудники — недосконалі гриби Verticileium dahliae Kleb. і V alboatrum Rein. et Berth. Дуже шкідлива хвороба. Уражує різні плодові культури, але найбільше кісточкові — сливу, абрикоса, черешню, вишню, персика. Може проявлятися на рослинах у будь-якому віці, але найбільше сприйнятливі до хвороби молоді дерева віком від 3—4 до 10—12 років. Збудники хвороби можуть уражувати понад 400 видів різних рослин, серед яких найбільшої шкоди завдають овочевим, зокрема гарбузовим і пасльоновим. Тому за вирощування цих культур у міжряддях або закладання садів після тривалого вирощування овочевих спостерігається масове ураження плодових порід вертицильозом.

Більш детально:

Збудники хвороби (ґрунтові гриби) в тканини рослин проникають через різні пошкодження кореневої системи. Поширюючись і по судинній системі, вони переходять у надземні органи і пронизують рослину від коріння до молодого приросту. В’янення й загибель уражених дерев настають внаслідок утворення грибами токсичних речовин і отруєння ними рослин. Збудники вертицильозу зберігаються в ґрунті у формі грибниці а мікроскл^роціїв, що не втрачають життєздатності протягом 8—10 років. Плодові породи уражуються вертицильозом у будь-якому віці, але найбільш сприйнятливі 2—5-річні дерева, загибель яких на заражених ділянках може становити понад ЗО—40%. Дерева заражуються протягом усієї вегетації (від квітня до вересня), але найбільше — в період інтенсивного росту пагонів, у травні — червні.
Розвиткові вертицильозу сприяють тривале перезволоження грунту, зокрема при порушенні режиму зрошення/надмірне внесення азотних добрив, надмірне обрізування дерев та інші агротехнічні заходи, внаслідок яких затягується вегетація дерев, знижується їх стійкість проти хвороби.
Шкідливість вертицильозу надзвичайно велика, оскільки за не тривалий період хвороба може викликати масове ураження рослин, що пригнічує їх ріст і розвиток, зменшує продуктивність, викликає загибель рослин у розсаднику у вигляді курчин, або осередків.

Ознаки хвороби:

За хронічної форми — поступово всихають окремі гілки чи все дерево. Листки при цьому жовтіють, буріють, скручуються, передчасно опадають або частково залишаються на деревах. Уражені рослини не гинуть відразу, а поступово, впродовж кількох років. Вони сильніше підмерзають, продуктивність їх знижується, якість продукції погіршується. Симптоми прояву хвороби на різних культурах мають певні особливості, але найтиповіші ознаки характерні для всіх культур. Опадання листків розпочинаються з нижньої частини, або з середини крони, переходячи поступово догори і на периферію. На верхівках пагона залишаю! ься розетки зелених молодих листочків. Іноді оголюється і всихає частина гілок з одного боку (сухобочини), або й половина крони, а пізніше хвороба поширюється поступово на все дерево. Кора і луб уражених рослин, на відміну від цитоспорозного всихання, на перших етапах перебігу хвороби мають цілком здоровий вигляд. Навіть за слабкого ураження на поперечному зрізі добре помітне суцільне, або переривчасте потемніння кільця ксилемних тканин. На поздовжньому зрізі потемніла деревина виявляється у вигляді суцільної або переривчастої смуги вздовж ксилемної чи всієї осьової частини гілки. У зв’язку з такими ознаками хвороба має ще назву — почорніння деревини.

Розвиток:

Зараження відбувається переважно через пошкодження кореневої системи. Потрапляючи в рани, гри 5 розвиває міцелій, що поширюючись в тканинах деревини, викликає закупорювання судин або отруює тканини токсинами. Внаслідок цього дерево в’яне, а згодом гине частина або вся крона. Хворобу ще називають вілтом, або трахеомікозним в’яненням. Характерною її особливістю є раптове в’янення або повільне пригнічення й засихання дерев (гостра та хронічна форми). За гострої форми на окремих гілках, або й усьому дереві листки раптово в’януть, скручуються, буріють, засихають, але не опадають. Протягом одного—двох тижнів гілки чи дерева відмирають. Більш характерна для сливи, менше — для черешні, персика й вишні.

Заходи захисту:

Нові сади слід закладати на ділянках, де 4—5 років до цього не вирощували сприйнятливих до вертицильозу культур (картопля, овочеві, суниці тощо), не займати міжрядь у садах цими культурами. Не допускати пошкодження кореневої системи дерев механізмами за обробітку ґрунту.
Утримувати ґрунт у садах під чорним паром або обробляти занапівпаровою системою (пар+літні сидерати). Добрі результати забезпечує дерново-перегнійна система або чорний пар у першій половині літа з підсівом трав через міжряддя в липні.Дотримуватись режиму зрошення садів. Уникнення частих поливів і перезволоження ґрунту. Відмова від поливу по борознах, що сприяє поширенню інфекції в напрямку водотоку. Азотні добрива і неперепрілий гній не слід вносити у надмірних дозах, особливо на ґрунтах, багатих на органічні речовини. Підживлювати дерева фосфорними і особливо калійними добривами, що підвищують стійкість рослин.Надмірно не обрізувати дерева, особливо кісточкові, щоб не викликати буйного росту, що сприяє ураженню рослин вертицильозом.
За ураження насаджень вертицильозом не слід поспішати з викорчовуванням хворих дерев, бо нерідко, залежно від умов, настає їх самооздороБлення. На слабко й середньо уражених слід вирізати хворі гілки. Місця зрізів — замазувати садовим варом
або фарбою на натуральній оліфі.