Чи зможуть сільгоспвиробники провести польові роботи в умовах надзвичайної ситуації
Навіть в найзапекліших військових конфліктах є період, який називається хлібне перемир'я. Він означає режим припинення вогню для того, щоб сільгоспвиробники з обох сторін могли провести посівні або збиральні роботи. Але з пандемією неможливо домовитися. Пік захворювання коронавірусів в Україні припаде на першу половину квітня і співпаде з розпалом посівних робіт, які і без того блокуються або як мінімум обмежені карантином.
Другий рік поспіль в Україні настає супер-рання весна, яка зміщує початок посівних робіт. Цього року про «наступ» весни говорити взагалі некоректно – фактично, зими в 2019-2020 так і не було, що дозволило почати аграрний сезон значно раніше традиційних термінів. На 19 березня вже було засіяно близько 600 тис га або 4% від прогнозованого – переважно в південних і центральних областях.
За оцінками «Інституту аграрної економіки», виробництво валової продукції рослинництва в 2020 р зменшиться, в порівнянні з минулим роком на 5,1%. Найбільший спад обсягів виробництва прогнозується по озимій пшениці – до 24,2 млн т (-12,5%), кукурудзі на зерно – до 32,2 млн т (-10,3%).
Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства України Тарас Висоцький, який відповідає за АПК, заявив, що урожай може бути на 10 млн тонн менше, ніж в минулому році: 65 млн т. проти 75,2 млн т. Домінувати як і в попередніх сезонах будуть культури, що гарантують рентабельність: соняшник, кукурудза, соя.
Однак навіть ці, досить скромні за українськими мірками показники, можуть лишитися недосяжними.
Особливість нинішнього агросезону не тільки в рекордно ранньому старті, але і умовах, в яких він проходить. Поширення пандемії коронавірусу українська влада поки блокує карантином, який передбачає самоізоляцію і роботу онлайн – тобто форматом, апріорі неможливим для сільгоспвиробників. А якщо враховувати, що пік пандемії Україна буде проходити в середині квітня, то спровокований нею режим НС може і зовсім поставити під загрозу не тільки весняну кампанію, але і весь агросезон.
Поки пандемія, якщо винести за дужки людський фактор, лише побічно торкнулася агросектору. Разом з усією непродуктовим роздрібом під заборону потрапила робота магазинів, які торгують насінням, саджанцями, добривами та іншими ресурсами виробництва. Далеко не всі сільгоспвиробники, особливо з числа дрібних, можуть замовити їх дистанційно, тому в деяких регіонах місцева влада зняла ембарго на торгівлю цією категорією продукції – наприклад, Львівська міськрада 18 березня прийняла рішення, яким дозволила працювати магазинам, які торгують насінням.
Скачок курсу долара – за тиждень гривня втратила 20% вартості – поки не позначився на агробізнесі і не вплинув на вартість ресурсів. Всі прив’язані до курсу товарні категорії – засоби захисту рослин, міндобрива були закуплені галуззю ще до карантину і дефіциту по ключових напрямах немає.
Найбільший ризик на цьому етапі агробізнес бачить в логістиці. «Найскладніша ситуація з логістикою, якщо не дай бог введуть обмеження на переміщення, – каже експерт з агротехнологічних питань Олексій Сергієнко. – Багато аграріїв застосовують механізований спосіб, переміщаючи техніку з поля на поле, з району в район, чи між областями. А з такою погодою кожна секунда дорога, треба працювати 24/7, щоб заощадити вологу в ґрунті».
Карантинні обмеження таким чином поки лише по дотичній зачепили АПК. Однак у міру наростання чисельності випадків захворювання і необхідності імітувати бурхливу боротьбу з пандемією влада може піти на жорсткіші обмеження.
«Як представники стратегічної агропромислової галузі, ми не можемо допустити зриву посівної або зупинки роботи тваринницьких ферм або відвантаження нашої продукції з цукрового і соєпереробного заводів, – написав генеральний директор агропромхолдингу «Астарта» Віктор Іванчик. – Звичайно, зміни в робочому режимі, пов’язані з загальнонаціональним карантином в Україні, стали справжнім викликом. Ми всі адаптуємося до нових умов, міняємо способи взаємодії, шукаємо внутрішніх резервів для того, щоб зберігати спокій і особисту продуктивність ….».
«Робота сільгоспвиробників значно ускладнена. Повідомлення про це ми вже отримуємо з багатьох регіонів, – вказав глава Аграрного союзу Геннадій Новіков, зазначивши, що якщо аграрії не зможуть працювати, Україна може постати перед серйозною продовольчою кризою".
Вимога особливих умов для агровиробників сприймається двояко: з одного боку, АПК з огляду на його внесок в національну економіку на рівні 16% ВВП може вимагати максимального сприяння.
Мінімальний цикл виробництва в АПК становить півроку, який формує ресурс на весь сезон – маркетинговий рік, який стартує в липні і триває до червня наступного року, тобто надходження на ринок нового врожаю.
Соціальна складова питання також висока: від сільгоспвиробників залежать 4,5 млн пайовиків, які отримують орендну плату за свої паї – правда, сумнівно щоб селянами ризикнули не виплатити оренду, коли конкуренція за хороші ділянки висока та ще ж зважаючи на невизначеність з ринком землі. Плюс 3 млн осіб прямо зайняті в сільському, рибному та лісовому господарстві плюс сезонні робітники. Але при цьому в торгівлі зайнято майже 4 млн осіб – і це тільки ті, яких «бачить» Держстат.
Експорт продукції АПК за минулий рік склав $ 22,15 млрд за імпорті $ 5,73 млрд. Аграрії – найбільші постачальники валютної виручки в Україну. Але знову-таки для економіки не менше важлива підтримка малого і середнього бізнесу, що працює на внутрішньому ринку – і саме цей прошарок виявилася блокований карантином.
Тому вимоги аграріїв про можливість працювати (безумовно, правомочні і справедливі) відкривають для представників інших галузей можливість поставити закономірне питання «Чим ми гірші?».
Також читайте: