Генетично модифікований рис може вижити в марсіанському ґрунті,- дослідження
У бестселері Енді Вейра 2011 року «Марсіанін» розповідається про зусилля ботаніка Марка Уотні щодо вирощування їжі на Марсі після того, як він там опинився. У той час як початкові зусилля Уотні були зосереджені на вирощуванні картоплі, нове дослідження, представлене на 54-й Місячної та планетарної наукової конференції групою міждисциплінарних дослідників з Університету Австралії, припускає, що у майбутніх марсіанських ботаніків, таких як Уотні, може бути кращий варіант: вирощування рису.
Група міждисциплінарних дослідників з Університету Арканзасу (США) представила на науковій конференції доповідь, згідно з якою першою земною рослиною на Марсі може стати генетично модифікований рис.
Як повідомляється на офіційному сайті університету, марсіанський реголіт за багатьма параметрами не підходить для земних форм життя. Однією з найбільших проблем є висока концентрація перхлоратів (до одного відсотка від загальної маси реголіту), токсичних для рослин солей. Але якщо “звичайні” рослини рости не можуть, залишається єдиний вихід — відредагувати їх гени.
Дослідники змоделювали марсіанський реголіт, використовуючи базальтовий ґрунт з пустелі Мохаве, після чого виростили на ньому три сорти рису: один контрольний і два генетично модифікованих. У ГМ-рослин зміни геному дозволили їм краще переносити стрес, наприклад посуху або засолення ґрунту. Всі три сорти рису вирощувалися в “марсіанському” ґрунті, в звичайному горщиковому ґрунті і в їх сумішах.
На жаль, але чистий «марсіанський» ґрунт виявився не дуже підходящим навіть для модифікованих рослин, тоді як при заміні всього чверті його обсягу звичайним горшковим ґрунтом стан рослин помітно покращився.
Також дослідники експериментували з вмістом перхлоратів в ґрунті: згідно з їхніми висновками, три грами на кілограм — поріг, нездоланний навіть для модифікованого рису, а ось при втричі меншій концентрації, яка і спостерігається в марсіанському ґрунті, ГМ-рослини виживати здатні.
Надалі вчені планують визначити, наскільки перхлорати з ґрунту проникають в організми рослин (це дозволить з’ясувати, чи буде придатний «марсіанський» рис в їжу), а також виростити ГМ-рослини в особливій камері, де будуть зімітовані температурні і атмосферні умови на поверхні Марса. Також можливо, що результати роботи будуть корисні не тільки майбутнім колоністам, а й землянам, що живуть в районах з високою засоленістю ґрунтів, наприклад в Австралії.
Також читайте: