Палюдикультурні поля можуть вирішити енергетичну проблему на українському Поліссі
Розвиток сільського господарства пішов шляхом осушення боліт і перетворення їх на пасовища і ріллю. Однак саме осушені торфові болота викидають в атмосферу приблизно 5% парникових газів від загальної кількості викидів, спричинених людською діяльністю.
Тож для того, щоб стати кліматично нейтральною, кожна країна має обводнити свої осушені торфові болота. Про це пише Ольга Денищик, науковий координатор проєктів Фонд Мікаеля Зуккова.
«А що робити, якщо осушені болота — це сільськогосподарські землі? Саме для цього випадку фахівці Університету Грайфсвальда, міста на півночі Німеччини, розташованого серед торфовищ, розробили концепцію палюдикультури (від лат palus — болото), а саме стійкого сільського господарства на обводнених або мокрих торфовищах», – пише науковиця.
За її словами, палюдикультуру можна умовно поділити на дві частини. Перша — це природні вологи луки із тваринництвом, друга — обробіток ґрунту, що також включає створення плантацій.
«Які тварини і рослини можуть витримати постійно вологи ґрунти? Із тварин — лише водяні буйволи, качки та гуси. А перелік рослин значний, починаючи із очерету і рогозу, які, як і в давнину, можуть використовуватися як будівельні та ізоляційні матеріали, а також як енергетичні культури.
Із ягід — чорниця, брусниця, журавлина, лікарські рослини — алтея лікарська, дягель лікарський, м’ята водяна, авран лікарський тощо. Дерева, частина із яких можуть вирощуватися як енергетичні культури, а частина — на деревину: вільха чорна, береза пухнаста, крушина ламка, ясен звичайний, ялина звичайна, верба.
На перший погляд, палюдикультурні технології можуть стати в нагоді в Українському Поліссі, створюючи нові робочі місця, вирішуючи енергетичну проблему, зменшуючи кількість пожеж і повертаючи воду до осушених земель, а значить — підтримуючи Десну і Припять, а з ними і Дніпро повноводними», – додає Ольга Денищик.
Також читайте:
