При поєднанні генетики та агропрактики врожай пшениці можна збільшити на 51%
Дослідники Мюнхенського технічного університету (TUM) шукають сучасні методи підвищення врожайності та забезпечення глобальної продовольчої безпеки. Особливе місце у дослідженнях займає пшениця.
Про це пише Катаріна Баумайстер у статті, опублікованій на офіційному сайті TUM.
Хоча пшеницю на даний момент вирощують більш ніж у ста країнах, поставки цього зерна недостатні, і багато країн, що розвиваються, сильно залежать від імпорту.
Сентхольд Ассенг, професор цифрового сільського господарства в TUM, працює з міжнародними дослідницькими групами з вивчення сценаріїв та моделей, які можуть призвести до виходу з кризи з пшеницею.
Коливання цін на світових ринках і неврожаї, що почастішали, в ряді країн через посуху надають серйозний вплив на ситуацію з харчуванням. Ці вузькі місця у постачанні продовольством негативно позначаються якості життя населення, що може підірвати соціальну стабільність.
«Нинішня глобальна пшенична криза показує, наскільки важливою є пшениця для всього світу. У багатьох країнах продовольча безпека пов'язана з національною безпекою, громадянськими заворушеннями, міграцією та навіть війною. Врожайність пшениці залишається на колишньому рівні у багатьох частинах світу. У зв'язку із зростанням населення світу в найближчі десятиліття необхідне постійне збільшення врожайності, щоб забезпечити глобальні потреби у продуктах харчування», - каже професор Ассенг.
Професор Ассенг активно працює над можливим збільшенням урожайності пшениці. Його робота як вченого не обмежується теоретичними розрахунками та моделями: дослідження безпосередньо пов'язані з практикою за допомогою польових експериментів, включаючи роботу з регіональними сортами пшениці.
«Ми наближаємось до біофізичних меж урожайності пшениці. Тому необхідно зрозуміти функції сільськогосподарських культур для повного розкриття потенціалу. Я твердо переконаний, що генетичні ресурси пшениці є значними», - заявив учений.
У своїх експериментах він виявив невикористані генетичні ресурси пшениці та говорить про генетичний розрив урожайності у 51%. Тепер його мета в тому, щоб мобілізувати цю відтворну прогалину. Однієї цілеспрямованої селекції недостатньо.
«Сама собою генетика не може вирішити глобальні проблеми харчування. Ми можемо досягти цього лише за допомогою міждисциплінарного підходу шляхом застосування генетики у поєднанні з наукою про ґрунт та клімат, удосконалення агропрактик. Необхідно постійно добиватися врожайності не лише інструментами селекції, а й за рахунок оптимізації управління рослинами та ґрунтом»,- зазначив Ассенг.
Також читайте: