«Я не можу уявити ферму без людей, які віддані своїй справі»: як фермеру із Тальнівщини вдалось успішно реалізуватися у тваринництві

19.06.2023, Служба новин ІАС "Аграрії разом"

Щорічно 19 червня в Україні відзначається День фермера. Це свято присвячено всім працівникам фермерських господарств, які своєю важкою працею годують нашу країну. Під час війни праця фермерів особливо важлива, адже зараз вони забезпечують продовольчу безпеку України та всього світу. Напередодні свята редакція місцевої газети поспілкувалася з 35-річним керівником СФГ «Агра» Олексієм Бойком, який господарює в Заліському на Тальнівщині. Його фермерське господарство спеціалізується на тваринництві, але має також чималий садок, у якому висаджені яблуні, груші, горіхи. Також є виноградники, однак, за словами Олексія, прибутку від цього напрямку немає. Це, скоріше для того, щоб облагородити велику територію.

За словами підприємця, ідея створити господарство належала його батьку.

– Я ще тоді навчався в університеті і пов’язувати своє життя із фермерством не планував. Але батька послухав. Тоді ще тваринництвом мало хто займався і багато хто говорив мені, що справа ця – неприбуткова. Та навпаки мене це мотивувало довести, що з цього можна мати прибутки. Я почав вивчати технологію. Мені завжди було цікаво – чому ми в Євпропу вивозимо зерно, вони ним годують свиней і привозять тоді м’ясо нам. І вони якось на цьому заробляють, а ми тут не можемо цього робити.

Олексій Васильович розповідає, що коли почав заглиблюватись у цю тему, у нього виникло тисячі питань. Каже, на початку знав лише те, що свиней треба нагодувати і продати, а це всього 0,01% від того, що знати потрібно.

- Розвиваючи своє підприємство, я пройшов не просту школу – їздив на усілякі семінари, привозив сюди консультантів, постійно вивчав питання. З часом я побачив, що прибуток все ж є, але паралельно із цим є ще багато проблем, які потрібно вирішувати, щоб знизити собівартість.

Згодом у фермера виникла ідея додати переробку м’яса. Втілити її в життя вдалося близько чотирьох років тому. Натепер свою продукцію господарство реалізовує на території Тальнівської громади, Звенигородки, Ватутіного, Умані, Христинівки та Новоархангельська. М’ясо реалізовують, як населенню, так і підприємствам.

– Ми приймаємо заявки від покупців, тоді йде забій, одразу переробка і кожного ранку авто розвозить м’ясо.

Взагалі, за словами фермера, на господарстві робота налагоджена і кожен відповідає за свій процес.

– Я думаю, що, все ж, ключове у господарстві – це колектив. Він має бути злагодженим.

Я не можу уявити ферму без людей, які віддані своїй справі і йдуть на роботу не просто, щоб відбути день, а які хочуть працювати на результат. Це була одна із найтяжчих задач – сформувати такий колектив, але ми змогли це зробити.

На фермі задіяні близько 20 працівників. Підприємство забезпечує робочими місцями не лише жителів Заліського, а й мешканців Кобринового, Онопріївки і Тального. Тож люди не змушені шукати заробітку будь-де. На сьогодні господарство майже повністю автоматизоване, усю брудну роботу виконує сучасна техніка. Вручну тварин ніхто не годує – подача корму та води автоматична, відходи падають у спеціальні піддони і змиваються гідрозмивом. Працівники відкривають пробки і все «летить» у відстійники. Механізована навіть вентиляція: подача та забір повітря автоматизовані, їх регулюють спеціальні клапани. Також стоїть контроль температури і навіть коли спека – приміщення охолоджується.

– Ще є над чим працювати, але ми впевнено йдемо до автоматизації. Ми рівняємось на європейські стандарти та ферми. Звичайно, якщо оглядатись назад і дивитися на технології, які були в радянські часи – тваринництво буде неприбуткове і сенсу ним займатися не буде. До модернізації у нас виникало багато мілких проблем: то холодно, то спекотно, то щось там поламалося. Зараз – працювати легше.

Олексій Васильович розповідає, що з початком повномасштабної війни працювали ще з більшою потужністю, оскільки тоді багато підприємств зупинилося або ж не могло працювати у тих обсягах, як раніше.

– У цей час у нашу громаду приїхала велика кількість переміщених осіб і всіх потрібно було годувати. У нас тоді був пік роботи, ми ледь справлялися. Не вистачало часу та робочих рук. Доводилося зменшувати вагу для забою, набирати додатково людей. Я і сам ставав за роботу, допомагав. Зараз уже попит зменшився.

Бойко ділиться, що нині активно допомагає, як військовим, так і волонтерам. Він долучається до зборів для бійців та адресно підтримує тих, кого знає. Волонтерів, які займаються приготуванням продовольства для військових, фермер постійно забезпечує своєю продукцією. Наприклад, Валентина Труляєва із Кобиляк, розповідала нашим журналістам, що кожного місяця підприємець надає їй 80 кг субпродуктів. Взагалі, Олексій Бойко допомагає розвитку села, у якому господарює і не оминає увагою і навколишні населені пункти. Адміністратори Заліського та Кобронивого розповідали нашим журналістам, що завжди на зв’язку із фермером та можуть звернутися до нього з нагальними проблемами, які він допомагає вирішувати.

Щодо розвитку самого підприємства, Олексій Бойко каже, що у планах – збільшення поголів’я свиней та ще більша автоматизація усіх процесів на фермі.

– Я бачу перспективу розвитку фермерства в Україні: як і в агросекторі, так і в тваринництві. Ми вже до цього йдемо. І я вважаю, що ми по-максимуму маємо зосередитись на тому, щоб свою сировину переробляти в себе в країні та менше залежати від європейських ринків, – каже Бойко.

Також читайте:

Теги: