чорний пацюк

Нерідко "чорним пацюком" називають меланістів пацюка мандрівного (Rattus norvegicus). Від останнього пацюк чорний відрізняється не так забарвленням (часто не відмінне), як пропорціями тіла: у нього довгі вуха (притиснуті до щоки прикривають очі) та довгий хвіст (довший за тіло), натомість лапка відносно коротка. Цей вид гризунів - давній активний учасник людської історії, який від часів своїх надуспішних середньовічних чумних інвазій дожився до сучасного статусу раритетності на більшій частині Європи. Вид походить з тропічних районів Азії, проте розповсюдився Близьким Сходом та Європою (до VI ст.), а пізніше - усім світом. Зараз найпоширеніший в теплих районах Землі, в холодніших переважно витіснений сірим щуром (Rattus norvegicus). В Україні зберігся тільки у двох районах - у ялівцевих лісах південнобережжя Криму та у глухих куточках Полісся, де в зимовий час стає синантропом, проте влітку виселяється у природу.