ховрах сірий
Забарвлення сіре, довжина тіла близько 20см.
Живуть ховрахи на посівах і неорних землях (узбіччя доріг, прибалкові ділянки, лісосмуги й ін.). Велику частину життя проводять у норі, де й зимують. При глибокому промерзанні ґрунту значна частина ховрашків гине під час зимівлі. Як тільки зійде сніг, ховрахи просинаються від зимової сплячки і виходять на поверхню. Через кілька днів після пробудження відбувається спарювання. Вагітність триває 20-22 дня. Самка приносить один приплід у рік. У середньому народжується 6-7 малят. Через місяць після народження молоді ховрахи залишають материнську нору і розселяються поблизу її. Багато молодняку гине при поверненні весняних холодів.
На посівах зернових ховрахи з'їдають колосся або цілком рослини. Іноді втрати зерна на гектар складають 3-4 ц. Навесні гризуни знищують висіяне насіння соняшника і кукурудзи (до 30-40% і більше). Ховрахи годуються також травами і кореневищами. У літню посуху їхня шкідливість на полях збільшується.
Щорічно проводять винищувальні заходи. Починають роботи рано на весні, з моменту виходу ховрашків зі сплячки, і закінчують до розселення молодняку. Основним методом боротьби є принади. Як принаду використовують переважно овес, можна брати пшеницю, жито і ячмінь. Кукурудзу попередньо розмочують. На 100 кг зерна витрачають 15-20 кг фосфіду цинку, 4-5 кг автоли або 3-4 кг рослинної олії. На гектар витрачається 1-2 кг принади при авіаційному розсіві і 0,5 кг при наземному. Авіаційний розсів принади застосовується в зоні підвищеної шкідливості ховрахів, коли неможливо застосувати інші способи боротьби. Широко застосовується метод вилову ховрашків за допомогою дугових капканів. Як додатковий метод застосовують затравлювання нір вихлопними газами від автомашини або трактора.
