ковалик західний
Жуки мають видовжене тіло (7–14 мм), зверху від жовто- до чорно-коричневого кольору. Вони здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук. Личинки (дротяники) мають вузьке червоподібне тонке циліндричне або плоске жорстке тіло — від жовтого до червоно-бурого кольору з трьома парами однаково розвинутих ніг. Зимують личинки різного віку в грунті на глибині від 25–35 до 70–90 см. Навесні за польової стиглості грунту, вони піднімаються у верхній шар (1–8 см), живляться набубнявілим насінням, паростками різних рослин, корінцями та підземною частиною стебла озимих. Характерною особливістю для них є вертикальні міграції в грунті, тісно пов’язані з гідротермічним режимом орного шару, а також наявністю, видовим складом і станом рослинності. До жовтня — початку листопада личинки перебувають переважно в шарі завглибшки 3–20 см. Заляльковуються в грунті на глибині 10–14 см. Самки відкладають яйця в грунт на глибину 2–5 см, плодючість у них — 150–200 яєць. Повний цикл розвитку коваликів відбувається в грунті й триває три-п’ять років. Шкідлива стадія коваликів — личинка. На кукурудзі їхня шкодочинність пов’язана з двома календарно-фенологічними періодами. Після сівби вони виїдають зародок та ендосперм насіння, а згодом — сходи рослин, внаслідок чого зріджується густота стояння рослин, особливо за високої чисельності дротяників. Для кукурудзи дуже небезпечними є пошкодження у фазі сходів унаслідок уповільнення темпів росту рослин за дощової та холодної весни, що часто буває на Поліссі та в Лісостепу. Отже, в цих зонах першочергове значення мають грунтоживучі шкідники, для яких створюються сприятливі екологічні умови.
Iмаго 7 - 13 см., тiло вiд iнтенсивно-коричневого до темно-коричневого кольору. Голова випукла, переднiй край лоба без кайми. Вусики буровато-жовтi, короткi, до заднiх кутiв передньоспинки не доходять, з четвертого членика пилопод бнi, другий i третiй членики однакової довжини, вини значно коротшi четвертого. Передньоспинка не довша ширини, у самок дещо ширша за довжину, сильнов ипукла, попереду звужена, вугли короткi, з гострими кiлями. Пунутировка передньоспинки густа, груба. Надкрила бурувато-жовтi,вкритi жовтими шовковистими волосками, в 2,25 рази довшi за ширину, промiжки мiж крапковими борозенками слабовпуклi, тонко i густо пунктируванi. Ноги бурувато-жовтi.
Зимують личинки різного віку в грунті на глибині від 25–35 до 70–90
см. Навесні за польової стиглості грунту, вони піднімаються у верхній
шар (1–8 см), живляться набубнявілим насінням, паростками різних рослин,
корінцями та підземною частиною стебла озимих. Характерною особливістю
для них є вертикальні міграції в грунті, тісно пов’язані з
гідротермічним режимом орного шару, а також наявністю, видовим складом і
станом рослинності. До жовтня — початку листопада личинки перебувають
переважно в шарі завглибшки 3–20 см. Заляльковуються в грунті на глибині
10–14 см. Самки відкладають яйця в грунт на глибину 2–5 см, плодючість у
них — 150–200 яєць. Повний цикл розвитку коваликів відбувається в грунті
й триває три-п’ять років.
Личинка пошкоджує в грунтi насiння, коренеплоди, кореневу систему, особливо в фазу сходiв, багатьох рослин.
(2,5-3,0 екз./м2)
Iмаго 7 - 13 см., тiло вiд iнтенсивно-коричневого до темно-коричневого кольору. Голова випукла, переднiй край лоба без кайми. Вусики буровато-жовтi, короткi, до заднiх кутiв передньоспинки не доходять, з четвертого членика пилопод бнi, другий i третiй членики однакової довжини, вини значно коротшi четвертого. Передньоспинка не довша ширини, у самок дещо ширша за довжину, сильнов ипукла, попереду звужена, вугли короткi, з гострими кiлями. Пунутировка передньоспинки густа, груба. Поширений у Лісостепу і на Закарпатті.Надкрила бурувато-жовтi,вкритi жовтими шовковистими волосками, в 2,25 рази довшi за ширину, промiжки мiж крапковими борозенками слабовпуклi, тонко i густо пунктируванi. Ноги бурувато-жовтi.
Личинки довжиною до 25 мм (I вiк до 9,5 мм; II - 9,5-16,5; III - 16,5-21,5; IV - 21,5-25,0) з шириною голови до 1,7 мм (I вiк до 0,55 мм; II - 0,55-1,0; III - 1,0-1,45; IV - 1,45-1,7), цилiндричнi, бурувато-жовтi, блискучi. Характерною ознакою є те, що останнiй сегмент тiла довгасто конiчний, який вдвiчi довший за ширину бiля основи. Загострений шницеподiбний кiнець оточений двома рядами щетинконосних горбочкiв. Тергiти грудних i черевних сегментiв, за виключенням каудольного, помiрно грубо i не густо крапковi, в рiдких поздовжнiх зморшках, базальна частина тергiтiв блискуча i гладка.
Заходи захисту.З агротехнічних прийомів велике значення має ретельна обробка просапних культур, рекомендується її приурочити до линяння, відкладання яєць або відродження личинок та їх заляльковування. Своєчасні дискування полів після зайнятих парів і ранніх зернових, культивація просапних у поєднанні з основним та напівпаровим обробітком ґрунту, боротьба з бур’янами забезпечують значне зростання смертності личинок та лялечок коваликів. Зяблевий обробіток, особливо глибока оранка, згубно діє на молодих жуків, які підготувалися до зимівлі в лялечкових колисочках.
Після багаторічних трав, особливо бобово-злакових сумішок культурних пасовищ Полісся та західного Лісостепу, а також у зрошуваних зерно-трав’яних сівозмінах Степу, де частіше трапляються осередки відносно високої щільності дротяників, рекомендується дискувати в 2-3 сліди дисковою бороною на глибину 8-10 см. Основний обробіток після цього проводять полицевим плугом, культиватором-плоскорізом або чизелем. Після підкошування трав доцільно провести боронування зубовими або голчастими боронами. Для запобігання формуванню значних осередків високої щільності дротяників у зрошуваних сівозмінах потрібно вирівнювати поверхню поля, дотримуватися режимів зрошення, що запобігатиме тривалому застоюванню води у пониженнях рельєфу. Кількість дротяників та інших ґрунтових шкідників значно зменшується після внесення в ґрунт аміачної води чи безводного аміаку, а також калійної селітри.
Як правило, перелічених заходів цілком достатньо для нейтралізації шкідливості дротяників на колосових культурах. Якщо ж чисельність личинок досягає або перевищує економічний поріг шкідливості (у степовій і лісостеповій зонах – не більш як 1-1,5 екз/м2, у Поліссі – не більш як 3-4, на злакових до сівби – 10-15, на кукурудзі – 2-3 екз/м2), захист культур забезпечується обробкою насіння інсектицидами.
При більш високій щільності проводять внесення гранульованого суперфосфату з інсектицидами. На торф’яних ґрунтах Лісостепу і Полісся, де щільність дротяників перевищує 30 екз/м2, рекомендується застосовувати приманювальні посіви вівса або жита насінням, обробленим інсектицидами.
Шкідники декількох культур
Комахи-шкідники коренів: Дротяник (личинка ковалика)
Комахи-шкідники коренів:
Дротяник (личинка
ковалика), Ковалики посівні, Agriotes
sputator, Agriotes ustulatus,
Ковалик степовий, Agriotes gurgistan, Ковалик смугастий, Agriotes lineatus, Ковалик темний, Agriotes obscurus,
Blaps halophila,
Ковалик широкий,
Selatosomus latus,
Melanotus brunnipes,
Ковалик чорний, Athous niger, Ковалик блискучий, Selatosomus aeneus
Дротяники - це личинки коваликів, дротяники можуть мати забарвлення від червоного до жовто-коричневого, блискучі, розтягуються, мають гладку і тверду шкіру. Вони проникають у посаджене насіння і живляться ним, перешкоджаючи його проростанню. Також вони живляться коренями рослин. Найбільшу шкоду завдають, якщо рослини висаджуються у полі, густо зарослому трав'янистими бур'янами.
Дротяник: Уникайте полів, які раніше потерпали від дротяника, личинок хруща або капустянки. Застосовуйте передовий досвід обробки ґрунту. Завдяки осушенню ґрунту літній пар зменшить кількість шкідників.
Найбільше проблем виникає на низько розташованих полях з піщаним ґрунтом.
Щоб відкласти яйця, ковалики та хрущі повертаються на ті самі поля.
Поріг лікування виявлено:
Дротяники: За два-три тижні до посадки, закопайте 10 необроблених насінин у п'яти випадкових позначених місцях.
Перед посадкою викопайте наживку та перевірте її на наявність дротяників. Якщо на кожну наживку припадатиме по 5 або більше дротяників, застосуйте пестициди.
Використовуйте насіння оброблене імідаклопридом або ацетаміпридом.
