Пильщик хлібний звичайний
В Україні поширений повсюдно, однак найбільша його чисельність – у степовій зоні та Криму. Пошкоджує пшеницю, жито, ячмінь, овес, сіяні й дикорослі злакові трави, однак переважно озиму пшеницю і жито. Імаго 6 - 10 мм завдовжки, основне забарвлення чорне, блискуче. На черевці зверху чіткий жовтий малюнок у вигляді обручок на четвертому, шостому, дев’ятому, часто сьомому, а також (у самця) третьому сегментах. Крила майже прозорі, сіруваті з бурим жилкуванням. Вусики довгі, 18 - 21членисті. Яйця білі, видовженоовальні, дещо дугоподібно зігнуті, завдовжки близько 1 мм. Личинка жовтуватобіла або жовтувата, при розгляданні збоку вигнута Sподібно. Має недорозвинені грудні ноги й м’який відросток на кінці черевця, який несе 6 - 9 шипів. Голова буруватожовта. Довжина личинки останнього віку перед зимівлею в коконі становить 12 - 14 мм. Лялечка відкрита, жовтувато або сіруватобіла. Зимують личинки останнього віку – еонімфи в довгастих прозорих коконах усередині «пеньків» стерні пшениці, ячменю, жита. Після стійкого потепління навесні формуються лялечки. Через 8 - 20 діб розпочинається виліт пильщиків, який зазвичай збігається із завершенням фази виходу в трубку – початком виколошування озимої пшениці. Літ триває до кінця фази формування зерна, а в роки зі спекотною сухою погодою закінчується раніше. Упродовж 3 - 5 діб пильщики живляться нектаром на квітках багатьох рослин, особливо капустяних і молочайних. У пошуках корму часто збираються на узбіччях полів, у лісосмугах, сусідніх з квітучою рослинністю, зокрема на бобових травах. Після живлення вони заселяють посіви колосових, переважно пшениці, де відкладають яйця. За допомогою пилкоподібного яйцекладу самка робить надріз на стеблі між колосоніжкою і верхнім вузлом і заглиблює яйце всередину соломини. Вона відкладає в середньому 30 - 50 яєць, обираючи більш розвинені стебла з товстою соломиною. Ембріональний розвиток триває 5 - 10 діб. Відразу після відродження личинки живляться внутрішньою частиною стебла і переміщуються вниз, до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, великі відрізки ходу в соломині забивають червоточиною та екскрементами. Основна маса личинок досягає нижнього міжвузля в період закінчення фази наливання – воскової стиглості зерна. Приблизно на рівні поверхні ґрунту личинка всередині стебла робить кільцеподібний надріз, під яким утворює захисний чопик з об’їдків та екскрементів. Потім пряде прозорий кокон у вигляді захисної оболонки, в якому зимує. Під дією вітру частина стебел обламується в місці надрізу ще до настання фази повної стиглості зерна колосових. Продуктивність пошкоджених стебел залежно від сортових особливостей, агрокліматичних умов та стану популяції пильщика знижується на 1,5 - 10 %.
Імаго 6 – 10 мм завдовжки, основне забарвлення чорне, блискуче. На черевці зверху чіткий жовтий малюнок у вигляді обручок на четвертому, шостому, дев’ятому, часто сьомому, а також (у самця) третьому сегментах. Крила майже прозорі, сіруваті з бурим жилкуванням. Вусики довгі, 18 – 21членисті. Яйця білі, видовженоовальні, дещо дугоподібно зігнуті, завдовжки близько 1 мм.
Личинка жовтуватобіла або жовтувата, при розгляданні збоку вигнута Sподібно. Має недорозвинені грудні ноги й м’який відросток на кінці черевця, який несе 6 – 9 шипів. Голова буруватожовта. Довжина личинки останнього віку перед зимівлею в коконі становить 12 – 14 мм.
Лялечка відкрита, жовтувато або сіруватобіла.
Зимують личинки останнього віку — еонімфи в довгастих прозорих коконах усередині «пеньків» стерні пшениці, ячменю, жита.
Після стійкого потепління навесні формуються лялечки. Через 8 – 20 діб розпочинається виліт пильщиків, який зазвичай збігається із завершенням фази виходу в трубку — початком виколошування озимої пшениці. Літ триває до кінця фази формування зерна, а в роки зі спекотною сухою погодою закінчується раніше.
Упродовж 3 – 5 діб пильщики живляться нектаром на квітках багатьох рослин, особливо капустяних і молочайних. У пошуках корму часто збираються на узбіччях полів, у лісосмугах, сусідніх з квітучою рослинністю, зокрема на бобових травах. Після живлення вони заселяють посіви колосових, переважно пшениці, де відкладають яйця. За допомогою пилкоподібного яйцекладу самка робить надріз на стеблі між колосоніжкою і верхнім вузлом і заглиблює яйце всередину соломини. Вона відкладає в середньому 30 – 50 яєць, обираючи більш розвинені стебла з товстою соломиною. Ембріональний розвиток триває 5 – 10 діб. Відразу після відродження личинки живляться внутрішньою частиною стебла і переміщуються вниз, до його основи. У вузлах стебла вони прогризають отвори, великі відрізки ходу в соломині забивають червоточиною та екскрементами. Основна маса личинок досягає нижнього міжвузля в період закінчення фази наливання — воскової стиглості зерна. Приблизно на рівні поверхні ґрунту личинка всередині стебла робить кільцеподібний надріз, під яким утворює захисний чопик з об’їдків та екскрементів. Потім пряде прозорий кокон у вигляді захисної оболонки, в якому зимує. Під дією вітру частина стебел обламується в місці надрізу ще до настання фази повної стиглості зерна колосових.
Продуктивність пошкоджених стебел залежно від сортових особливостей, агрокліматичних умов та стану популяції пильщика знижується на 1,5 – 10 %.
Iмаго (самки) роблять пiд колоском на стеблах надрiзи для вiдкладення яєць в стебла. Молодi личинки живляться внутрiшньою частиною стебла, рухаючись головою донизу зверху стебла до кореневої системи. Стебла заповнюються екскрементами. На пошкоджених стеблах утворюються пустi або щуплi колоски з дрiбним насiнням.Пошкодженi рослини полягають ранiше збирання, втрати врожаю 5-10%.
2-і гусениці на стебло
В Україні поширений повсюдно, однак найбільша його чисельність — у степовій зоні та Криму.
Оптимальні строки сівби, своєчасне збирання врожаю, дискування стерні в 1 - 2 сліди, зяблева оранка.
