Південний американський мінер
Південний американський мінер відноситься до ряду карантинних об'єктів, що відсутні на території України.
В Південній Америці цей мінер – один з головних шкідників картоплі. В Європі південний американський мінер – головний шкідник хризантем, примули, вербени, салату, квасолі, огірків, селери. В Ізраїлі розмноження південноамериканського листового мінера призвело до втрати 50% урожаю селери.Південний американський мінер пошкоджує рослини з 14 ботанiчних родин не надаючи явної переваги якійсь конкретній родині. Зокрема це оранжерейнi, декоративнi, овочеві, бобовi культури, цукровий буряк та iн.
Способи поширення:
Розповсюджується на великi вiдстанi з матерiалом рослин-живителів, частіше, зі зрізаними квітами. Слiд вiдзначити, що перiод знаходження хризантем у вазi (1-2 тижні) достатнiй, щоб мінер закiнчив свiй цикл розвитку. Дорослi особини здатнi перелiтати на короткі вiдстанi (в межах одного поля або однієї теплиці).Дорослі мухи можуть самостійно пересуватися на невеликі відстані.
Основний шлях поширення - в міні на листі в основному декоративних рослин і садженців. Зелені горшкові культури являють собою серйозну небезпеку, тому що на них можлива присутність американського конюшинового мінера в фазі яйця, личинки або лялечки.
Крім цього фітосанітарний ризик пов'язаний із завезенням лялечок з грунтом, упаковкою або тарою.
Личинки мiнують листки та черешки. Внаслiдок цього руйнуються клiтини, якi мають хлорофiл i здатнiсть рослини до фотосинтезу знижується. Сильно пошкоджені листки опадають, залишаючи стебла рослини незахищеними вiд вiтрy, бутони та молодi плоди зазнають сонячних опiкiв. Наявнiсть непомiтних мiн личинок i проколiв імагo в листках садових та декоративних рослин, в подальшому можуть значно знизити урожай пошкоджених рослин. Молодi рослини i паростки уповiльнюють розвиток i гинуть.
Шкодочинними фазами мінера - личинки і дорослої особини. Самки відкладають яйця на листову пластину, проколюючи її яйцекладом. Проколи служать як місцем відкладення яєць (яєчних проколів), так і для харчування клітинного соку самок та самців. Личинка після того, як вийшла з яєць, приступає до харчування. Пошкоджують вони тканини листка. На одному листку, наприклад, томату, може знаходитися до 300 мін шкіника, але вже при 30 мінах на листку втрата врожаю може досягати 10%. Шкідливість посилюється тим, що під час відкладання яєць самка здатна переносити віруси хвороб рослин.
Географічне розповсюдження включає в себе деякі країни Європи (Австрія, Бельгія, Греція, Нідерланди, Італія, Великобританія), Північна Америка (США), Центральна і Південна Америка (Салвадор, Панама, Бразилія, Чилі, Колумбія, Вінесуела) та Австралія.
