Пустельна сарана
Шистоцерка — типовий багатоїдний вид. Зареєстровано понад 400 видів трав’янистих рослин і деревних порід (у тім числі фінікова пальма), якими живляться личинки й дорослі комахи пустельної сарани.
Самці сягають довжини 46 – 56 мм, самки — 51 – 58 мм. Передньогруди з конічним горбком, передньоспинка без бокових кілів, крила довгі. Щойно окрилені особини мають жовтуватозелений колір, поступово забарвлення змінюється на яскраве бузковорожеве.
Статевозрілі особини лимонножовтого, поодинока сарана — зеленого кольору. Кубушка має тонкі стінки, пухка, має вигляд слабков’язкої пінистої маси ковбасоподібної форми. Довжина кубушки — 12 – 14 мм. Яйце видовженоовальне. Личинки імагоподібні. Довжина личинки першого віку 8 – 11 мм, другого — 12 – 15,5 мм, третього — 24 – 26 мм, четвертого — 33 мм і п’ятого — майже 50 мм.
Зимує шистоцерка в дорослій стадії. Для розвитку необхідна висока вологість. Самка відкладає яйця у вологий ґрунт. Число яєць у кубушці коливається від 30 до 140 (зазвичай 50 – 80). Яйця розвиваються без діапаузи впродовж 13 – 17 діб. В Україні та інших країнах СНД відкладені шистоцеркою яйця гинуть в осінньозимовий період. Личинки мають п’ять віків. Упродовж року шистоцерка розвивається в чотирьох генераціях — двох літніх і двох зимових. Дослідження М.С. Щербиновського (1952), які були виконані в тропіках і субтропіках, показали, що висока чисельність пустельної сарани спостерігається в роки з рясними мусонними опадами. В ці роки шистоцерка мігрує з осередків первинного помешкання на великі відстані. За добу вона може пролетіти понад 1200 км, а одна зграя може зайняти площу протяжністю 70 – 80 км. Пустельній сарані притаманні циклічні масові розмноження.
2,6 екз./м2.
Поширена в тропіках і субтропіках Африки, Малої Азії та Індії. Види родини шистоцерки трапляються також на Американському континенті (наприклад, паранська, або американська, сарана — S. paranensisBurm.). У країнах СНД відсутня, але в роки масових розмножень може залітати з Ірану й Афганістану. В 1929 р. величезні зграї шистоцерки вторгнулися на територію Середньоазіатських республік, де заселили площу понад 1,5 млн га і завдали значних збитків сільському господарству. У 1928 і 1930 рр. великі зграї шистоцерки залетіли у Закавказзя. Міграція окремих особин пустельної сарани спостерігалася в Туркменістані у 1958 р.
