Ясенева смарагдова вузькотіла златка

Ясенева смарагдова вузькотіла златка Рис.3

Ясенева смарагдова вузькотіла златка Рис.4

Інформація
Опис
Заходи захисту
Препарати

Офіційна назва:

Ясенева смарагдова вузькотіла златка

Назва російською мовою:

Ясеневая изумрудная узкотелая златка.

Назва латиною:

Agrilus viridis.

Назва англійською мовою:

Agrilus planipennis Fairmaire.

Тип шкідника:

Шкідники полезахисних лісонасаджень

Короткий опис:

За офіційною версією, цей шкідник відсутній в Україні та нашому регіоні. Водночас історія знає чимало прикладів, коли організм включався до переліку вже після того, як він проник на нову територію і завдав відчутної шкоди. Ясенева смарагдова вузькотіла златка (ЯСВЗ) – вкрай небезпечний шкідник ясена, горіху та деяких інших листяних порід дерев. На відміну від більшості інших стовбурових шкідників ЯСВЗ здатна нападати на абсолютно здорові дерева. Пошкоджені шкідником дерева зазвичай усихають протягом двох-трьох років.

Довжина тіла дорослих жуків варіює від 7,5 до 15,0 мм, довжина дорослої личинки – 26-32 мм. Жук смарагдово-зелений із золотистим, бронзовувато або фіолетовим блиском. Літ жуків може тривати з середини травня до серпня. Жуки живляться листям у кронах дерев; в сонячну теплу погоду вони активні з 6 до 20 години, в пошуках кормової рослини можуть перелітати на відстань до 1 км. У погану погоду і вночі жуки можуть ховатися в листі і тріщинах кори. Самці живуть близько 2 тижнів, самки – до 3 тижнів. Самки відкладають яйця поодинці (всього до 70-90 шт.) на поверхню і в тріщини кори стовбурів і нижньої частини головних гілок. Період яйцекладки триває з початку червня до кінця липня. Через 7-10 днів виходять личинки, вони забурюються в кору і досягають лубу, яким харчуються протягом літа. Личинкові ходи дуже вигнуті, забиті буровою мукою, розширюються із зростанням личинки. Личинка останнього (IV) віку зимує в лялечковій камері, розташованій в заболоні або корі. Окуклювання відбувається в кінці квітня – травні, іноді пізніше. Молоді жуки протягом 1-2 тижнів прогризають вихідний канал. Льотний отвір типовий для видів роду Agrilus D-подібної форми, шириною 3-4 мм.

Зазвичай жуки нападають на відкрито стоячи дерева, особливо на узліссях, але можуть заселяти і дерева у глибині лісу. Для успішної та ефективної боротьби з екзотичними шкідниками дуже важливо їх раннє виявлення. Якщо виявлення шкідника відбувається на стадії його первинного вселення, коли рівень зараження ще невисокий, то значно збільшується ймовірність його швидкого знищення з використанням менш дороговартісних заходів боротьби. Але на ранніх стадіях (1-й рік) заселення златкою встановити досить важко, для цього і використовуються феромонні пастки. Заселені дерева зазвичай мають розріджену крону, листя передчасно жовтіє і опадає, уздовж стовбура і головних гілок розвиваються вторинні пагони. На 3-й рік зараження багато гілок відмирає, стовбур тріскається, стають помітні численні льотні отвори. Для виявлення ходів необхідно видалити кору з живих дерев.

Зовнішній вигляд:

Жук смарагдово-зелений із золотистим, бронзовувато або фіолетовим блиском.

Розвиток:

Самка відкладає яйця купками від 4 – 5 до 10 штук на кору нижньої частини стовбура і заливає їх виділеннями придаткових статевих залоз, які утворюють білий захисний щиток завтовшки 2 – 3,5 мм. Через 10 – 15 діб відроджуються личинки і вгризаються в кору, залишаючи на її поверхні дрібні отвори. Личинки проникають на лубовий бік, де прокладають звивисті ходи завдовжки до 50 см і забивають їх буровим борошном (порохнею). У вересні личинки заглиблюються у заболонь і вигризають лялечкові колисочки, в яких залишаються до весни. За рік розвивається одна генерація.

Пошкоджують:

Пошкоджує тополю, осику, клен, березу, вільху, дуб, граб, липу, ліщину та інші листяні породи.

Природні вороги:

Чисельність златок знижують комахоїдні птахи, особливо дятли, цілий ряд хижих членистоногих і хвороби. Відкладені яйця заражають: яйцеїди — Coccidencirtus pinicola Mert., Oobius zahaikevishi Triap., личинок і лялечок — їздцібраконіди — Amicroplus collaris Spin., Ipobracon nigrator Zett., Ephialtes geniculatus L. та ін.

Поширення:

Златка заселяє ослаблені, але часто ще життєздатні дерева, починаючи з 3 – 4річного віку. При заселенні життєздатних дерев личинки гинуть унаслідок заливання ходів соком. У місцях поселення златки утворюється почервоніння, часто спостерігається відмирання ділянок кори і загнивання деревини.

У лісах і полезахисних лісонасадженнях трапляються численні вузькотілі златки, подібні за особливостями розвитку і шкодочинністю до златки вузькотілої зеленої. Особливо шкодочинними є: златка вузькотіла вершинна — AgrilussubauratusGebl. Трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб, березу, тополю, ліщину; златка вузькотіла шовковиста — AgrilusgraminisCast. etGory. Трапляється в Лісостепу і Закарпатті. Пошкоджує дуб, рідше бук; двоплямиста вузькотіла златка — AgrilusbiguttatusF. Трапляється в Криму, Лісостепу та в передгір’ї Карпат. Пошкоджує дуб; дубова бронзова златка — ChrysobothrisaffinisF. Трапляється повсюдно.

Заходи захисту:

Створення оптимально зімкнутих насаджень. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів, особливо дятлів. Інтенсивний захист від листогризучих шкідників, що ослаблюють дерева, які активніше заселяються златками. Вирубування значною мірою та локалізація в осінньозимовий період заселених златками дерев, які гинуть. Обробка інсектицидами в період льоту жуків.