Зелена вузькотіла златка

Зелена вузькотіла златка
Зелена вузькотіла златка
Зелена вузькотіла златка
Зелена вузькотіла златка
Зелена вузькотіла златка
Зелена вузькотіла златка
Офіційна назва: 
Зелена вузькотіла златка
Назва російською мовою: 
Узкотелая златка зеленая.
Назва латиною: 
Agrilus viridis.
Короткий опис: 

У лісах і полезахисних лісонасадженнях трапляються численні вузькотілі златки, подібні за особливостями розвитку і шкодочинністю до златки вузькотілої зеленої. Особливо шкодочинними є: златка вузькотіла вершинна — AgrilussubauratusGebl. Трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб, березу, тополю, ліщину; златка вузькотіла шовковиста — AgrilusgraminisCast. etGory. Трапляється в Лісостепу і Закарпатті. Пошкоджує дуб, рідше бук; двоплямиста вузькотіла златка — AgrilusbiguttatusF. Трапляється в Криму, Лісостепу та в передгір’ї Карпат. Пошкоджує дуб; дубова бронзова златка — ChrysobothrisaffinisF. Трапляється повсюдно. Пошкоджує дуб.

Зовнішній вигляд: 

Жук завдовжки 6 – 9 мм, металічноблискучий, колір варіює від бронзовозеленого до золотисточервоного; надкрила до верхівки звужені. Личинка завдовжки до 24 мм, жовтуватобіла, плоска, безнога; передній край голови темнокоричневий; на задньому кінці тіла два плоских придатки з зубчиками; тіло вкрите дрібними поперечними зморшками.

Розвиток: 

Зимують личинки в лялечкових колисочках. У першій половині травня личинки заляльковуються.
Наприкінці травня починається літ жуків, який триває до серпня. Жуки літають удень, додатково живляться листям, вигризаючи його з країв.
Самка відкладає яйця купками від 4 – 5 до 10 штук на кору нижньої частини стовбура і заливає їх виділеннями придаткових статевих залоз, які утворюють білий захисний щиток завтовшки 2 – 3,5 мм. Через 10 – 15 діб відроджуються личинки і вгризаються в кору, залишаючи на її поверхні дрібні отвори. Личинки проникають на лубовий бік, де прокладають звивисті ходи завдовжки до 50 см і забивають їх буровим борошном (порохнею). У вересні личинки заглиблюються у заболонь і вигризають лялечкові колисочки, в яких залишаються до весни. За рік розвивається одна генерація.
Златка заселяє ослаблені, але часто ще життєздатні дерева, починаючи з 3 – 4річного віку. При заселенні життєздатних дерев личинки гинуть унаслідок заливання ходів соком. У місцях поселення златки утворюється почервоніння, часто спостерігається відмирання ділянок кори і загнивання деревини.

Пошкоджують: 

Пошкоджує тополю, осику, клен, березу, вільху, дуб, граб, липу, ліщину та інші листяні породи.

 
Природні вороги: 
Чисельність златок знижують комахоїдні птахи, особливо дятли, цілий ряд хижих членистоногих і хвороби. Відкладені яйця заражають: яйцеїди — Coccidencirtus pinicola Mert., Oobius zahaikevishi Triap., личинок і лялечок — їздцібраконіди — Amicroplus collaris Spin., Ipobracon nigrator Zett., Ephialtes geniculatus L. та ін.
Поширення: 

Трапляється повсюдно.

Заходи захисту: 

Створення оптимально зімкнутих насаджень. Приваблення в насадження і охорона комахоїдних птахів, особливо дятлів. Інтенсивний захист від листогризучих шкідників, що ослаблюють дерева, які активніше заселяються златками. Вирубування значною мірою та локалізація в осінньозимовий період заселених златками дерев, які гинуть. Обробка інсектицидами в період льоту жуків.

Перелік стійких сортів

Ожина звичайна