Вілт фузаріозний суниці
Називається ця хвороба вілт (від англ. wilt — в’янути). Під час неї відбувається зів’янення рослин, яке спричиняється різними факторами. Частіше вілтом називають трахеомікозну хворобу, яка спричиняється недосконалими грибами. Вілт буває вертицильозний, коли провокується кількома видами грибів роду вертициліум (Verticillium), і фузаріозний, який викликається грибами роду фузаріум (Fusarium). Збудник захворювання розвивається на багатьох видах рослин. Перший уражає близько 350 видів рослин, включаючи дерева, кущі і трав’янисті багатолітники. Фузаріозний вілт уражає набагато більшу кількість рослин і є значно агресивнішим захворюванням, ніж вертицильозний. При фузаріозному вілту гриби вражають тільки кореневу систему і не просуваються судинами рослини далі кореневої шийки. Ось чому на зрізах пагонів смородини не видно бурих тканин. Вертицильозний вілт частіше має хронічну (млявоплинну) форму, а фузаріозний — більш швидкоплинний. Обидва захворювання призводять до загибелі рослини — різниця тільки в часі, як швидко це станеться від моменту зараження. Фактично захворювання починається із гниття коренів. Збудники проникають із ґрунту спочатку в дрібні корінці. Затим, у міру розростання грибниці — у більші. Якщо на початковій стадії всихання верхівок викопати рослину, то можна побачити, що волосяні корінці, розміщені на товстих скелетних коренях, матимуть бурий колір замість білого. При викопуванні рослини у стадії опадання всього листя бурими зовні й усередині будуть уже і скелетні корені. Якщо викопати загиблу рослину пізньої осені або наступної весни, то на ній корені взагалі будуть відсутні, позаяк просто згниють у ґрунті, як змертвіла органічна тканина.
У хворих рослин суниці на одно- і дволітніх гілках, попри рясні поливи, спочатку в’яне верхівка пагонів, затим їх нижнє листя покривається жовтими плямами, незабаром воно засихає й осипається. Відмирання листя відбувається знизу догори по пагону. Настає так званий «літній падолист». Потім засихає і сам пагін. Жаркого сухого літа симптоми захворювання проявляються сильніше і рослини гинуть швидше — буквально за кілька днів, хоча явних ознак захворювання не спостерігається. Розвитку хвороби сприяє висока вологість ґрунту і повітря, щоправда, деякі види грибів пристосувалися до високих температур і низької вологості.
Збудник захворювання розвивається в ґрунті при температурі від 10 до 35°С. Оптимальними умовами для його розвитку є температура 18...27°С, вологість ґрунту 40-70% і кислотність pH 5,3. Через рани, механічні пошкодження і саму структуру коренів гриб проникає в рослину і поширюється у водопровідній системі ксилеми. У міру розвитку в тканинах гриби блокують проходження рідини і виділяють токсичні речовини, що призводить до зів’янення надземних органів рослини і гнилі коренів. Частіше гине вся рослина, рідше — окремі її частини. Хвороба, яка може переноситися навіть вітром, передається через ґрунт, рослинні рештки, з садивним матеріалом, з насінням, поливальною водою з відкритих джерел (фузаріозний вілт). Швидкому розвитку хвороби сприяють несприятливі фактори — різкі коливання температури, вологості повітря і ґрунту, нестача ґрунтового живлення, пошкодження комахами та іншими шкідниками, які ослаблюють рослину.
Ступінь розвитку захворювання залежить від стійкості сорту, погодних умов року, рівня культури землеробства, своєчасного і якісного виконання противілтових заходів. Іноді зараження відбувається наприкінці вегетації, і рослина нібито здоровою йде в зиму. А навесні або зовсім не розвивається через усихання пагонів, або починають розпускатися бруньки і ростуть зелені молоді пагони, які до початку літа всихають.
Наразі ефективні засоби захисту проти збудника вілту, який зберігається в ґрунті або в тканинах рослин до десяти років, відсутні. Отже, залишається профілактика, тобто створення умов, які виключають можливість потрапляння шкідливих мікроорганізмів у тканини рослин або в ґрунт, де вони стають невразливими. Насамперед, це добір стійких сортів.
Як хімічний метод боротьби з вілтом на сильно заражених ділянках рекомендуються вапнування, внесення в ґрунт під зяблеву оранку фунгіцидів і хлорного вапна з розрахунку. Однак лікування хвороби можливе тільки на ранніх стадіях. На сьогодні поки що немає на сто відсотків надійного способу боротьби із цим захворюванням.
