Бахромчасті жоржини

Бахромчасті жоржини Рис.1
Бахромчасті жоржини Рис.1
Бахромчасті жоржини Рис.2
Бахромчасті жоржини Рис.3
Загальна інформація
Переглянути інформацію щодо вирощування культури Бахромчасті жоржини.
Назва на латині: 
Fimbriatedt Dahlias .
Назва на російській мові: 
Георгина.

Жоржини - квіти, які відрізняються найбільшою різноманітністю сортів, серед всіх квіткових рослин. Дивовижними формами і забарвленнями. В основі поділу їх на групи - форма квітки, її пелюсток, висота рослини.

Ефектно-екстравагантний і дуже сильний сорт з розкішними суцвіттями-кошиками незвичайного забарвлення. Багаторічник досить високий 90-100 см, кущоподібний, з граціозними і міцними квітконосами і красивим перистим листям. Діаметр бутонів жоржин цього сорту близько 15-17 см.пишні махрові суцвіття зібрані з безлічі витончених пелюсток. Біля основи вони насичено-жовті і скручені, по краях – ошатно-рожеві і ефектно розсічені, надаючи бутону додаткову виразність і пишність.

Історія: 

Батьківщина дикої жоржини-гірські райони Мексики, Перу, Чилі. Стародавні індіанці вирощували її заради їстівних бульб. В Європу Жоржина була завезена більше 400 років тому

Використання: 

Дуже часто квіти розміщують групами для подальшої зрізки. Однак рослину саджають і для прикраси ділянки, причому вона може бути у будь-якому стилі – регулярному, романтичному, кантрі та навіть модерновому. Єдине – треба звернути увагу на поєднання відтінків – строкаті й різкі комбінації виглядають не дуже. Жоржини гармонійно виглядають у:

  • змішаних міксбордерах;
  • сезонних композиціях;
  • поєднанні з багаторічними та сезонними квітами (каннами, гладіолусами, монтбреціями, чорнобривцями, календулою, мальвами);
  • пустотах між великими чагарниками й деревами.
Цвіте: 

Літо й осінь.

Розмножується: 

Живцями, діленням корнеклубня і дуже рідко щепленням.

Біологічні особливості: 

Кущі жоржин при бажанні можна формувати. Для отримання більш пишного цвітіння – прищипують верхівку, залишають 2-3 найсильніших пагони, а інші видаляють. Щоб милуватися квітками якомога раніше, рослину формують у один стовбур. Видалені пасинки при цьому можна використовувати в якості живців для вкорінення.

Бульби висаджують навесні, коли ґрунт достатньо прогріється. Для високорослих сортів обов'язково відразу ж встановити кілочки для підв'язування. Кореневу шийку заглиблюють на 5 см. Землю добре поливають та мульчують. Зволожують рослину регулярно й помірно, підживлюють тільки до середини серпня.

Подальший догляд за культурою полягає у підв'язування її до кілочка по мірі зростання та видаленні зів'ялих суцвіть, які не тільки псують зовнішній вигляд, але й сильно виснажують рослину.

Будова рослини

Стебло: 
Висота рослин коливається від 30 до 70 см, вони рясно гілкуються.
Листки: 
Великі перисті листя.
Суцвіття: 
Суцвіття-кошики діаметром від 5-8 до 15 см. Кошики немахрові і напівмахрові, забарвлення язичкових квіток найрізноманітніша, яскравих і пастельних тонів.
Квітки: 
Ця квітка вирізняється з-поміж інших видів жоржин за рахунок цікавого краю пелюсток – він розсічений, що робить бутон більш пишним та ажурним. Діаметр його може досягати 12 см, а висота всієї рослини – 70-110 см. На одному кущі формується до 20-25 квіток.