Бузина чорна

Бузина чорна Рис.1
Загальна інформація
Переглянути інформацію щодо вирощування культури Бузина чорна.
Інша назва (народні назви): 
бозняк, буз, самбук.
Назва на латині: 
Sambucus nigra L..
Назва на російській мові: 
Бузина чёрная.
Назва на англійській мові: 
Black Elder.

Бузина чорна — гіллястий кущ родини живомолостевих 3-6 метрів у висоту, що іноді схожий на невисоке дерево, яке розростається вшир.

Чагарник бузина (лат. Sambucus) належить до роду квіткових рослин родини Адоксових, хоча раніше її відносили до родини Жимолостеві й навіть виділяли в родину Бузинові. Рід налічує приблизно сорок видів, деякі з них є лікарськими рослинами – наприклад, бузина чорна і бузина червона, а деякі декоративними.

У природі бузина росте переважно в Австралії та в зонах із помірним і субтропічним кліматом північної півкулі.

Бузина відома людству з давніх часів – з її пагонів стародавні греки робили музичні інструменти, вона згадується в працях Плінія. 

Використання: 

Як декоративна рослина вона придатна для живоплотів і поодиноких насаджень. Вводиться як підлісок у ґрунтозахисних протиерозійних насадженнях. Деревина бузини жовта або біла, легка, блискуча, використовується для дрібних виробів, іграшок. Порожнисті стебла бузини використовують для виготовлення народних музичних інструментів, серцевина стебла — в мікроскопічній техніці.

Лікарські властивості: 

З лікарською метою використовують кору, квітки, листя, плоди і коріння бузини чорної.

Збір квітів проводять в період цвітіння, зрізуючи усе суцвіття. Важливо, щоб день, коли відбувається збір, був погожий, у жодному разі не дощовий. Сушіння — під накриттям, що достатньо добре провітрюється або в сушарці при температурі 40ºС. Після того, як висохнуть, квітки відділяють від щитків. На виході отримують 18-20% сухої сировини. Строк придатності — 3 роки.

Кору здирають навесні, перед сокогоном. Збір плодів проводять восени, коли повністю достигнуть. Відтак сушать у печах або сушарках при температурі 60-65 градусів. Плоди, висохнувши, втрачають 85% своєї ваги; термін їх придатності становить лише шість місяців.

Листя бузини заготовляють тоді, як вона цвіте напровесні. Насамперед прив’ялюють на сонці, а відтак досушують у затінку. У підсумку отримують 20% сухої сировини.

Коріння копають вже після дозрівання плодів. Його промивають, розрізають на шматки і сушать на сонці або у добре напалених приміщеннях. Виходить 25% сухої сировини.

Уся бузина, від плодів і до коріння, багата на біологічно активні речовини, зокрема коріння містить сапоніни, дубильні й гіркі речовини; кора — ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, органічні кислоти, пектинові й дубильні речовини; квіти — ефірну олію (0,025-0,03%), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, дубильні речовини, холін, цукри, органічні кислоти, в т.ч. кавову, валер’янову, яблучну, оцтову, а ще філостерин; листя — самбунігрин, алкалоїд коніїн і сонгвінарин, ефірну олію, смоли, вітамін С (280 міліграм-відсотків), каротин (14-50 мг%). У плодах бузини є цукри, органічні кислоти, каротин, аскорбінова кислота (10-15 мг%), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні речовини, тирозин, сліди ефірних олій.

Фармакологічна дія бузини чорної

Препарати з бузини можуть діяти по-різному на організм людини, залежно від того, якою є кількісний і якісний склад біологічно активних речовин. Так, сечогінні властивості мають усі частини рослини. Кора, листя, квітки і плоди — потогінні й протизапальні. Окрім того, плоди відомі також своєю послаблюючою властивістю. Таку ж дію на організм справляють кора і коріння, якщо застосувати їх у великій дозах.

Настій квіток бузини застосовують як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, при невралгії. В гінекології його використовують внутрішньо або для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви.

Ефективно препарати з бузини чорної показали показали себе при лікуванні хронічної ниркової недостатності.

Відвари коріння і кори використовують при діабеті, хворобах нирок і набряках.

Свіжі ягоди бузини добре вживати при ревматизмі і невралгіях.

Цвіте: 

Цвіте у травні-червні. Плоди достигають у серпні-вересні.

Розмножується: 

Розмножується посівом насіння восени або навесні після чотиримісячної стратифікації, здеревілими і зеленими живцями, відводками.

Поширення: 
Поширена майже по всій Україні, особливо у правобережному і лівобережному Лісостепу, Закарпатті, Прикарпатті, Поліссі, рідше в Степу, в Криму і в Карпатах. Промислова заготівля можлива у Закарпатській, Тернопільській, Львівській, Волинській, Київській, Сумській, Харківській, Полтавській, Черкаській, Хмельницькій та Донецькій областях. Запаси сировини значні. Зустрічається у лісах по чагарниках, на лісових порубах, ровах, здебільшого здичавіло. Трапляється й біля жител, у старих парках та на сільських кладовищах.

Будова рослини

Стебло: 
Пагони має сіро-зеленого кольору, з жовтуватими сочевичками і білою серцевиною.
Листки: 
Листки супротивні, непарноперисті, що складаються з п’яти-семи видовжено-яйцевидних загострених гостропилчастих листочків.
Коренева система: 
Відкрита коренева система.
Суцвіття: 
Щитковидні суцвіття діаметром до 20 см
Квітки: 
Квітки досить дрібні, діаметром 5-7 мм, з колесовидним жовтувато-білим віночком, запашні, зібрані у верхівкові щитковидні суцвіття діаметром до 20 см. Крайові квітки сидячі, решта - на квітконіжках.
Плоди: 
Плід представляє собою чорно-фіолетову кулясту кістянку з 3-4 плоскими, довгастими, поперечнозморшкуватими кісточками; м’якуш ягід темно-червоний.

Біологічна класифікація

Домен : Ядерні
Царство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Еудікоти
Підклас : Айстериди
Порядок : Черсакоцвіті
Вид : Бузина чорна

Бузина чорна - сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Культура: Бузина чорна
Назва сорту Організації Рік Напрям Реком. зона
Чорна Рута З, ВППС, ВП: 350350 - Національний університет біоресурсів і природокористування України (UA) 2022 ун С, Л, П