Кактус (Сукуленти)

Кактус (Сукуленти) Рис.1
Кактус (Сукуленти) Рис.2
Кактус (Сукуленти) Рис.3
Кактус (Сукуленти) Рис.1
Кактус (Сукуленти) Рис.2
Кактус (Сукуленти) Рис.3
Кактус (Сукуленти) Рис.4
Кактус (Сукуленти) Рис.5
Кактус (Сукуленти) Рис.6
Кактус (Сукуленти) Рис.7
Кактус (Сукуленти) Рис.8
Кактус (Сукуленти) Рис.9
Кактус (Сукуленти) Рис.10
Кактус (Сукуленти) Рис.11
Загальна інформація
Переглянути інформацію щодо вирощування культури Кактус (Сукуленти).
Назва на латині: 
succulentus.
Назва на російській мові: 
Сукуленты.

Сукуле́нти (від лат. succulentus — «соковитий») — рослини, що мають спеціальні тканини для запасу води.

Сукуленти та кактуси – рослини, які можуть запасати рідину на великий період часу. Вони не потребують частого поливу, що дуже відрізняє їх від звичайних кімнатних рослин. Вони не вибагливі в догляді, головне, що їм необхідно —  багато сонячного світла. Якщо ваші вікна виходять на південну сторону, та ви бажаєте прикрасити підвіконня, то цей вид рослин дуже вам підійде.

Ці групи рослин прийшли до нас з Південної Америки, Мексики, Мадагаскару та Африки. Для цих регіонів дуже характерні різкі зміни температур. Саме тому сукуленти можуть витримувати як неправильний догляд, так й кілька пропущених поливів, але не бажано забувати про рослину на велику кількість часу, особливо влітку. Ще один плюс родини цих рослин – більше 800 видів, це надає вам змогу обрати саме свою квітку.

Для поливу, щоб ваш кактус почував себе якомога краще, потрібно використовувати кип’ячену відстояну воду, талу або дощову воду.

Група сукулентів в цілому охоплює понад 10 000 видів (майже 4 % судинних рослин)[1]. До цієї широкої групи належать рослини різного географічного походження. Особливо характерні сукулентні рослини для флори посушливих регіонів Південної та Північної Америки (кактуси, ечеверії, агави, пахіфітуми), Південної Африки (аргіродерми, швантезії, літопси, конофітуми, плейоспілоси, гавортії, гастерії, гудії, гуернії, стапелії), Східної Африки та Мадагаскару (алое, аденіуми, пахіподіуми), Західної Африки та Канарських островів (еоніуми, монантеси), де вони ростуть поодиноко або великими групами часто в умовах різкої нестачі вологи.

Сукулентні рослини надзвичайно різноманітні: серед них є трав'янисті рослини та чагарники, малюки розміром 2-3 см та великі рослини, що в природних умовах досягають 6 м заввишки. Сукулентні рослини не зв'язані між собою загальним походженням, їх схожі риси викликані схожими умовами проживання. Тому — це категорія не ботанічна, а радше фізіологічна; такі рослини трапляються в найрізноманітніших родинах. У повному складі до сукулентів належать всі представники родин аїзових і дідієрієвих, а також багато родів родин ластівневих, товстянкових, агавових, асфоделових, молочайних. Сукуленти є навіть серед таких родин, як Ароїдні (заміокулькас), Бромелієві (діккія), Виноградові (циссус чотирикутний). Багато видів сукулентів занесено до «Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори», а також до «Червоних списків рослин» країн світу.

Використання: 

Сукуленти і кактуси - прекрасні рослини, а міні-садки з них зараз дуже популярні. 

Сукуленти і кактуси може їх вирощувати навіть недосвідчений квітникар . Крім того, вони чудово уживаються один з одним, тобто в міні-садок можна висаджувати різні види сукулентів, а також комбінувати їх з іншими рослинами, які потребують такого ж ґрунту та поливу.

Складаючи власний міні-садок з сукулентів і кактусів, треба підібрати рослини з приблизно однаковою швидкістю росту, щоб ваш міні-садок зберігав структуру.

Сукулентні рослини широко застосовують в озелененні житлових приміщень при створенні мікроландшафтних композицій та аматорських колекцій. Оригінальність зовнішності в них поєднується з надзвичайною невибагливістю. Уродженці посушливих районів, вони чудово переносять сухе повітря квартир. Для доброго росту більшості з них потрібні легкий, вологопроникний ґрунт, яскраве сонячне освітлення, помірний полив у період росту, прохолодне та майже сухе утримання в період спокою, який у більшої частини видів припадає на зиму. Багато видів сукулентів протягом всього року легко розмножується стеблами і листовими живцями. У медицині, зокрема і народній отримали широке застосування алое та каланхое. У фармакології також застосовують деякі види агав, з яких виробляють гормональні препарати, та гудія, яку використовують як засіб для зниження ваги. Opuntia ficus-indica і зараз залишається одною з найулюбленіших харчових рослин мексиканців. Опунції ж вирощують для створення живих загорож. З агав виробляють алкогольні напої: пульке, мескаль та текілу.

Цвіте: 

Цвіте ця рослина в теплу пору року — влітку, запліднюється самостійно.

Розмножується: 

Багато видів сукулентів протягом всього року легко розмножується стеблами і дітками.

Поширення: 
Окрім приватних колекцій та ботанічних садів, сукуленти зустрічаються на території України й в дикій природі. Серед них є як «місцеві мешканці» (молодило та очиток), так і «варяги», що акліматизувалися в наших умовах. Насамперед це деякі види опунцій, що ростуть у дикій природі на південному узбережжі Криму.

Будова рослини

Стебло: 
Стебла та листя часто вкриті восковим шаром і численними волосинками. Для них характерна форма стебла з малою площею випаровування, повна відсутність листя або своєрідна будова та їх розміщення.
Листки: 
Листя, як правило, дрібне або редуковане в колючки.
Коренева система: 
Коренева система стрижнева, у багатьох кактусів сильно розгалужена, з приповерхневим розташуванням бічних коренів, на глибині 5-6 см (Ferocactus, Opuntia). У великих цереусів добре розвинений і головний корінь, і бічні. У ряду видів головний корінь має тенденцію до потовщення (в літературі його називають реповидним), перетворюючись в запасає орган, і часом маса підземної частини рослини більше маси надземної його частини (Ariocarpus, Peniocereus). У Peniocereus greggii маса кореня може досягати 60 кг. У сповзаючих (ліани) і повзучих кактусів (Stenocereus eruca), а також у епіфітів розвиваються додаткові корені
Квітки: 
Квіти яскраво-червоного відтінку.