Опис та характеристика рослини Лещиця волотиста
Лищиця волотиста, лещиця волотиста (Gypsophila paniculata) — багаторічна трав'яниста рослина з роду лещиця родини гвоздикові. Інші назви — «перекати-поле», «кучерявка», «катун», «гіпсолюбка».
Виростає в степах, на піщаних ґрунтах, по узліссях соснових лісів. Звичайний в чорноземної смузі, на північ від зустрічається рідко — тільки як заносне. Віддає перевагу сухим місцеперебуванням — росте переважно в степах, на сухих луках, а також на вапняках; рідше в світлих соснових лісах.
Має своєрідну життєву форму — одну з форм адаптацій до посушливого клімату — так зване перекотиполе. Ця назва часто поширюється на саму рослину. Виражається це в наступному: після дозрівання насіння висохлий стебло переламується біля самої землі, і рослина, що представляє собою кулястий кущ, перекочується вітром, поширюючи таким чином насіння.
Листя рослини можна використовувати як засіб для відлякування мух та інших комах. З коріння виготовляють шампуні, миючі засоби і креми для гоління.
Цей кущ має токсичні речовини, тому використовувати сировину потрібно дуже обережно, порадившись з лікарем.
Висаджують у квітники, ефектна у групах, для зрізу і для оформлення букетів.
У надземної частини рослини виявлені вуглеводи і споріднені сполуки, фенолкарбонові кислоти та їх похідні, флавоноїди, вітамін С. Листя містять алкалоїди, вітамін С, флавоноїди. У квітках знайдені сапоніни, алкалоїди, флавоноїди, в насінні — сапоніни і жирну олію.
Волотиста лищиця має антимікробну, відхаркувальну, знеболювальну, проносну, блювотну і інсектицидну дію. У народній медицині водний настій з кореневищ використовують при простудних захворюваннях, при запальних процесах слизової оболонки шлунково-кишкового тракту.
У медичній практиці використовують кореневища з корінням, які викопують з серпня по листопад і швидко сушать, оскільки при повільній сушці різко знижується кількісний вміст сапонінів. Їх найбільший вміст зазначено в період повного дозрівання плодів. Як лікарську сировину також використовують траву (стебла, листя, квітки), зібрані під час цвітіння рослини. Крім того, використовується в харчовій промисловості для виготовлення шипучих напоїв, халви, кремів.
Рослина отруйна, і внутрішнє застосування вимагає суворого дотримання дозування. Отруєння настає в результаті передозування препарату (розвивається нудота, блювання, болі в животі). У цьому випадку необхідно промити шлунок активованим вугіллям в 2 %-ному розчині гідрокарбонату натрію, крохмальна слиз, при блюванні — шматочки льоду всередину.
Рослина декоративна. Махрові форми розводять в квітниках. Добре закріплює піски завдяки потужній кореневій системі. Медонос. Коріння застосовують в свинцево-цинкової промисловості для абсорбування шкідливих для людського організму свинцевих випарів. Застосовують його також у текстильній, цукрової, харчової промисловості та при пожежогасінні. У коренях від 6 до 20 % сапонінів, що дають стійку піну. Це гарний миючий засіб, що застосовується для промивання овечої вовни, прання вовняних тканин, зарядки вогнегасників. У побуті траву волотистої лещиці використовують для винищення мух, а також як сурогат мила (подрібнена рослина з водою дає піну).
Цвітіння відбувається влітку. Цвіте у червні — липні.
Будова рослини
Біологічна класифікація
Домен : ЯдерніЦарство : Рослини
--- : Вищі рослини
--- : Streptophytina
--- : Наземні рослини
--- : Судинні рослини
--- : Euphyllophyta
--- : Насінні
Відділ : Покритонасінні
Клас : Дводольні
Порядок : Гвоздикоцвіті
Родина : гвоздичнi
Вид : Лещиця волотиста