Рудбекія
Рослина рудбекія (лат. Rudbeckia) належить до роду трав'янистих однорічників, дворічників і багаторічників родини Айстрові, до якої зараховують близько сорока видів. У природі квіти рудбекія поширені в основному у преріях Північної Америки, в культурі їх вирощують здебільшого в Європі та Африці. Перші переселенці у Північну Америку назвали рудбекію «чорноокою Сюзанною» через темну серединку суцвіття, але європейцям здалося, що «сонячний капелюх» – більш вдале ім'я для рослини. Наукову назву рудбекії дав Карл Лінней на честь шведських ботаніків, батька і сина Рудбеків, молодший з яких був другом і вчителем Ліннея, а також прапрапрадід Альфреда Нобеля, й уславився тим, що в 1653 році відкрив лімфатичну систему людини.
Особливість рудбекії швидко розростатися, утворюючи стрункі гіллясті кущі, увінчані великими яскравими квітками, по достоїнству оцінена садівниками всього світу. Рудбекія не одне десятиліття є однією з улюблених садових рослин.
Високорослі сорти садять у парканів, на задньому плані квітників. Ними зручно декорувати непривабливі стіни будівель, компостну купу, або використовувати в якості живої огорожі. Високі рослини «підбивають» низькорослими яскравими літниками: лобелією, чорнобривцями. Добре виглядають потужні квітучі кущі рудбекії в компанії декоративних чагарників: барбарисом, гортензією.
Компактні різновиди рудбекії розміщують групами на газоні або включають до складу змішаних квітників. Прості квіти яскравих забарвлень пожвавлюють композиції в сільському і природному стилях.
Цвіте рудбекія з липня до перших заморозків. Деякі багаторічні різновиди квітки, в наших умовах, вирощуються як однорічники.
Усі види і сорти рудбекії, крім махрових сортів, розмножуються генеративно, і тільки багаторічні види можна розмножувати ще й поділом кореневища.
