Сосна кедрова

Цвіте сосна кедрова у червні— липні, а шишки достигають восени наступного року.

Все кедрові сосни мають насіння з товстою шкаралупою, що знаходяться в глибокому вегетативному спокої. Дружні весняні сходи досягаються при стратифікації. Стратифікація сприяє підвищенню вмісту рослинних цукрів і активізації гормонів в насінні.

Репродуктивна здатність рослин залежить від ступеня відповідності екологічних вимог рослини.

Схожість насіння зберігається лише рік, хоч і становить 85%.

Кедрова сосна – довгожитель, середня тривалість життя дерева становить 400 років, деякі здатні доживати до 800 років і більше.

Ареал виду складається з двох фрагментів. Один — від південних районів Франції до східних районів Альп, на півночі доходить до Женевського озера. Другий і менший ареал розташований у Високих Татрах та Карпатах. Росте на висоті 1200—2600 м над рівнем моря, в континентальному кліматі, де дуже низькі температури і сніг лежить більше 9 місяців на рік. Утворює змішані з ялицею, ялиною і модриною насадження або росте невеликими чистими деревостоями. Як плейстоценовий релікт і рідкісний вид занесений до Червоної книги. Для охорони цієї сосни організовано ряд заповідників. Росте повільно. Тіньовитривала, морозостійка (до -40 °C), вимоглива до вологості повітря і ґрунту, вітростійка. Віддає перевагу помірно вологим, переважно глинистим ґрунтам. Вважається довговічнішою, ніж сосна сибірська. Живе до 1000 років. У культурі поширена на всій середній смузі Європи. Широко культивується в Австрії, Німеччині, Швейцарії, Франції, Польщі, Румунії, в країнах Північної Європи — Норвегії, Швеції, Ісландії. Із колишніх республік СРСР — в західних районах України і в Прибалтиці. В Україні сосна кедрова європейська трапляється лише в Карпатах — в Закарпатській та Івано-Франківській областях, а також у Любовицькому лісництві Малинського району Житомирської області. Росте частково разом з модриною, мова йде про кілька десятків дерев, раніше було більше. Відомі її місцезнаходження на гірських хребтах Ґорґан, Свидовця, Чорногори, які є східною межею її ареалу. Найбільші площі кедрової сосни збереглися в Івано-Франківській області, в основному в Ґорґанах. Починаючи з верхньої течії Свічі розірвана смуга лісів за участю сосни тягнеться уздовж гірських хребтів у верхній частині басейну Лімниці, Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської. У гори дерево піднімається на висоту до 1350 м на північно-східних схилах і до 1280 м — на північних. Часто разом з ним росте ялина, гірська сосна — жереп, горобина, іноді береза. Місцями сосна доходить до верхньої межі лісу. На Чорногорі трапляється лише в двох улоговинах льодовикового походження — Ґаджина і Кізьї Улоги. На Закарпатті трапляється значно рідше. Сосна європейська охороняється в Карпатському біосферному заповіднику, загальнодержавних заповідниках «Кедринський» в Закарпатській і «Яйківський» в Івано-Франківській області (у останньому знаходиться найбільша ділянка сосни кедрової європейської природного походження), а також в деяких інших об'єктах. Свого часу вид був включений до Червоної книги СРСР. Нині — до Червоної книги України. Найбільші екземпляри кедра виявлені у природному заповіднику «Ґорґани» (34 м висотою і діаметром 108 см[3]) та заказнику «Яйківський» (діаметр 98 см).

Дерево 10-25 м заввишки з діаметром стовбура до 1,5 м. Потужний стовбур в старості часто стає викривленим. Крона широка, яйцеподібна, часто — багатовершинна. Однорічні пагони вкриті густим червонувато-бурим опушенням. Нижні гілки часто торкаються землі. Молоде дерево має прямий стрункий стовбур і тонку крону. У старої кедрової сосни гілки та стовбур з часом викривляються. Вид близький до сосни сибірської (Pinus sibirica), від якої відрізняється менш товстими (4—5 мм), іржаво-червоними або коричневими молодими пагонами, набагато меншою (9—18 зубців на 1 см краю хвоїнки) зубчастістю країв хвоїнок та іншою формою (кулеподібно-яйцеподібною) і розмірами дозрілих шишок.

Тонкі хвойні голки, шириною приблизно 1 мм і довжиною 5-9 см зібрані в численні пучки по 5 штук.

Коренева система дуже потужна, поверхнева, іноді змішана.

Насіння — завдовжки до 12 мм, завтовшки — 6-7, червоно-коричневе, відоме під назвою «кедрові горішки», їстівне. Маса 1000 насінин — 140—370 грамів. Дозрівають горішки на початку вересня (на другий рік після запилення), опадають разом з шишкою, не розкриваючись. Після удару об землю легко лущаться. Насіння для стратифікації засівають в контейнери з піском і поміщають ємності в приміщення, де можливо підтримувати температурний режим +5 градусів Цельсія. Після підготовки насіння висівають в теплицю і вкривають плівкою або засівають у відкритий ґрунт. Сівши у відкритий ґрунт знижує схожість насіння на 50%. У теплиці насіння захищені від заморозків, захворювань і гризунів. Розмноження насінням трудомісткий процес, тому краще купувати підготовлені до посадки саджанці в спеціалізованих розплідниках.

Чоловічі — жовті або червонуваті колоски, 10 мм завдовжки, 5 мм завтовшки. Жіночі шишки — яйцеподібно-довгасті, 1 см завдовжки, спочатку фіолетово-бурі, потім — коричнево-пурпурні. На коротких сильних черешках розташовуються під верхівкою пагона. Квітнуть в травні-червні. При дозріванні стають темно-коричневими. Дозрівають на другий рік і не розкритими опадають. Плоди дерева, кедрові горішки, цінуються як чудове ласощі, поживний продукт і цілющий засіб. З давніх-давен на Русі це дерево називали хлібним, що абсолютно вірно, оскільки в усі часи рятувало і підтримувало воно не тільки людей, а й всю лісову живність.