Ялиця біла

З дерев ялиці білої добувають дуже цінну живицю. Смоляні ходи є в корі. При потовщенні стовбура смоляні ходи руйнуються, утворюються вмістища живиці, які мають вигляд потовщення і називаються жовнами. У кожному з них міститься кілька грамів живиці. Кора старих дерев у нижній частині не має жовен, бо з віком вона товстішає, розтріскується і втрачає пружність. Для стимуляції утворення жовен по поверхні стовбура б'ють дерев'яним молотком, внаслідок чого на місці удару виникає жовно значних розмірів.

У промисловості

Дах павільйону на EXPO 2000 у Ганновері, виготовлений з ялиці білої, — найбільший тримальний дах з деревини у світі
Живиця ялиці білої містить близько 34% ефірної олії, смоли, незначну кількість бурштинової кислоти. 3 живиці виготовляють ялицевий бальзам, який має ті ж фізичні властивості, що й канадський. Ялицевий бальзам широко використовують в оптичній промисловості для склеювання лінз, а також при виготовленні мікропрепаратів, оскільки його показник заломлення близький до показника заломлення скла.

Деревина біла, зрідка з жовтуватим відтінком, лискуча, легка, м'яка, пружна, неміцна, легко колеться. Використовується для виготовлення столярних виробів, музичних інструментів, тари (діжки і ящики), ґонту, а в деяких місцевостях навіть у будівництві.

Цінними якостями деревини є велика довжина трахеїд і незначна смолистість, що дає можливість використовувати її в паперово-целюлозній промисловості. Деревина ялиці містить близько 60% целюлози, смоли в ній у 22,5 раз менше, ніж у деревині ялини. Промисловий вихід целюлози з деревини ялиці дорівнює 37%.

З хвої, гілок і шишок ялиці одержують цінну ефірну олію. Вихід олії з хвої 1,3-2,3%, а з молодих гілок 0,61-1%. Головна складова частина ефірної олії — борнілацетат (30-40%), який є сировиною для синтезу медичної камфори, що за своєю дією на організм рівноцінна тій, яка добувається з камфорного дерева (камфорного лавра).

Ялицеву ефірну олію використовують у парфумерній і лікеро-горілчаній промисловості, з неї виготовляють технічну камфору, яку використовують при виробництві целулоїду. 3 хвої ялиці виготовляють також концентрат протицинготного вітаміну С.

Як декоративну рослину ялицю білу радять висаджувати поодинці та групами у парках і лісопарках вдалині від промислових об'єктів, які сильно шкодять насадженням. Ялиця біла має декоративні форми: пірамідальну, колоноподібну, плакучу, строкату й золотисту.

Нарівні зі смерекою досі широко використовується, зокрема на заході України, для прикрашення приміщень під час новорічних і різдвяних свят.

У науковій медицині застосовують ефірну олію і живицю ялиці. Ефірну олію ялиці вживають іноді для інгаляцій при хворобах дихальних шляхів, а також для втирання при ревматизмі. У народній медицині молоді хвойники і бруньки ялиці використовують проти цинги, для лікування ревматизму, а також як сечогінний засіб.

Ялиця дає багато пилку, клею, а в кінці літа інтенсивно виділяє медв'яну росу, з якої бджоли виробляють шкідливий для них падевий мед. Кора та хвоя ялиці білої містить таніди. Проте високий вміст пектинових речовин у корі ускладнює їх екстрагування.

Ялиця цвіте в 70 років.

Ялицю розмножують за допомогою насіння і живців.

Світлолюбна, витримує напівтінь. Надає перевагу холодним місцям з вологим повітрям. Погано переносить періоди засухи і жари; не достатньо вітростійка; не переносить дим, гази і побутові викиди, може дожити до 200­-600 років.

Добре росте на сонячних місцях і в півтіні. Також може рости і в тіні. Надає перевагу легким, пухким, вологим, родючим, суглинним або супіщаним ґрунтам. На заболочених ґрунтах росте погано. Гарно переносить стрижку бокових гілок для формування симетричності крони при необхідності

Ялицю білу  ще називають європейської. У висоту вона виростає до 65 м. Стовбур її доходить до 2 м в діаметрі. Живе до 300-400 років. У молодої рослини крона пірамідальна і витягнута. Поступово вона стає кілька загостреною, овальної. У старих дерев з часом верхівка притупляється. Кора гладка, коричневого відтінку. Гілки розташовуються з незначним кутом по горизонталі. Хвоя росте до 3 см і 3 мм в ширину. На гілках хвойники розташовуються паралельно. Їх кінчики мають невелику виїмку. З лицьової частини вони насичено-зелені, глянцеві, а на протилежному боці можна виявити білі пори. Шишки  білої ялиці зелені. Дозрівши, вони набувають темно-бурого кольору і стають овальними. В ширину вони досягають 4 см.