Рід Шавлія

Батьківщина шавлії — Середземномор'я та Південна Європа. В дикому стані росте в Малій Азії та Південній Європі.

В Центральній Європі рослина культивується з часів середньовіччя.

Використання

Шавлія — пряність, яка збагачує смак та сприяє покращенню засвоювання жирних м'ясних страв, м'яса, приготованого на грилі, соусів, омлетів з сиром. Добре поєднується з червоним перцем. Листя шавлії використовують як приправу до салатів, в овочеві та рибні страви. Їх додають в маринади до огірків, кабачків та ін. З листя заварюють чай. Ефірну олію шавлії застосовують при виробництві харчових концентратів, ковбас, консервів, а також для ароматизації мила, зубних паст та ін.
Шавлія дуже красива, тому її вирощують і як декоративну рослину. Вона є прекрасним медоносом. Мед із шавлії темно-золотистого кольору, ароматний та приємний на смак.

Лікарські властивості

У листках шавлії лікарської міститься ефірна олія та дубиль­ні речовини. Виявлено в них також понад 5 % таніну (його вміст набагато більший у рослинах, вирощених на вапнякових грун­тах) — речовини, яка й сприяє лікуванню запальних процесів. За вмістом танінів тільки листя волоського горіха перевищує шавлію. А остання ж багата ще й на терпени. Має вона й дезин­фікуючі речовини, що допомагають при розладах шлунково-кишкового тракту, поліпшують травлення. Добрі наслідки дає шавлія при лікуванні захворювань печінки, жовчного міхура, нирок, атеросклерозу, набряків, виразки шлунку, метеоризму» проносів. У суміші з іншими рослинами вживається також при легеневих захворюваннях та посиленому потінні. Деякі фітоте­рапевти рекомендують шавлію для пониження тиску.
Напаром із шавлії лікують також запалення шкіри, опіки першого ступеня,, рани, що важко гояться. Широко кори­стуються шавлією при ангіні, стоматитах та інших запаленнях слизової оболонки ротової порожнини. З цією метою полощуть рот і горло напаром із листків шавлії кожної години. Для ліку­вання бронхів добре діють інгаляції ефірної олії шавлії, 30—40 крапель якої розчиняють в окропі в двохлітровій посудній. Голову хворого накривають, і він дихає на повні груди.
Сидячі ванни з напару шавлії перед сном рекомендують при запаленні передміхурової залози, а компреси — при хро­нічних поліартритах та радикулітах. Широко вживають її й для зміцнення ясен.
Шавлія, як і полин, виділяє дуже багато легких іонів, що освіжають повітря, тобто є фітонцидоносною рослиною.
Як ліки зовнішнього вживання з листя шавлії готують нас­тоянки для гоєння гнійних ран, а в суміші з оцтом — при пліс­нявці (дитячій хворобі), проти свинки та флюсу, для чого до листя, з якого роблять відвар, інколи додають рівну кількість дубової кори. А при флюсах до відвару додають трохи меду і по­лощуть рот.
Листки шавлії лікарської збирають з однорічних рослин во­сени, десь у вересні. Проте на другий або третій роки життя рослини листи можна збирати двічі — в період цвітіння та во­сени, аж до приморозків. Зібрану сировину треба сушити не­гайно, розкладаючи тонким шаром у дещо затіненому місці. Під час сушіння листки треба часто перегортати, щоб швидше просохли.