Сафлор як альтернатива соняшнику
Сафлор фарбувальний (лат. Cárthamus tinctórius, сімейство Айстрові), відомий також як фарбувальний чортополох, дикий або американський шафран – єдиний окультурений вид з існуючих шістнадцяти представників роду Carthamus, батьківщиною яких імовірно є Мала Азія (територія сучасної Туреччини).
Сафлор фарбувальний-одна з найдавніших олійних і фарбувальних культур, чиї цінні харчові, кормові, технічні, лікувальні, косметологічні та дієтичні якості використовуються людством вже більше 4000 років.
Вже в 3500-х роках до н. е. сафлор був добре відомий в Єгипті, де він застосовувався для забарвлення тканин. Масло, що отримується з його насіння, входило до складу лікувальних мазей, а також використовувалося як горюча речовина у світильниках і лампадах.
Сафлор здавна культивувався в Північній Африці, Персії, Китаї та Японії. За часів Римської імперії він широко поширився по Середземноморському узбережжю і в Центральній Європі, де вже в ХІІІ столітті став використовуватися як харчовий і тканинний барвник, а також в якості цілющого засобу.
З появою синтетичних анілінових барвників (1900 рік) інтерес до вирощування сафлору значно знизився. Але в кінці ХХ століття, коли були виведені сорти сафлору з високим вмістом олії (до 40%), відбувається відродження цієї культури. У 1996-2001 роках площі, зайняті сафлором з метою його промислового вирощування, склали у світовому землеробстві близько 1 млн.га. серед основних країн-виробників виявилися Індія, Мексика, США, Аргентина й Австралія.
Культивують сафлор, головним чином, як олійну культуру, а також як сировину для отримання безпечних харчових і технічних барвників. Зростає популярність сафлору і в країнах Середньої Азії. Хороші результати досягнуті при його культивуванні в степових зонах південних регіонів України і Росії. Лідером виробництва сафлору серед країн пострадянського простору є Казахстан.
Чим же приваблює хліборобів ця культура?
Перш за все своєю посухостійкістю і невимогливістю до ґрунтових показників – сафлор може рости навіть на солонцюватих ґрунтах і засолених ґрунтах в умовах степів і напівпустель. Враховуючи тенденцію до різких змін сучасного клімату з часто що з'являється екстремальними погодними аномаліями, на тлі зростання показників середньорічних температур, що негативно відбиваються на врожайності більшості інших сільськогосподарських культур, такі якості сафлору вигідно відрізняють його від традиційних для наших хліборобів олійних рослин.
Сафлор-дуже багатопланова культура. Завдяки своїм високим поживним властивостям неколючі сорти сафлору використовуються в якості зеленого корму, сіна або силосу у тваринництві.
За вмістом білка, цукрів, масла і клітковини корми з сафлору не поступаються люцерновим. Також чудовим кормом для худоби та птиці служить макуха, одержуваний після віджиму сафлорового масла з насіння: він багатий білком (до 19%), маслом (близько 6 – 8%) і крохмалем (понад 24%). Добре відомі і медоносні якості сафлору: раннє і тривале цвітіння культури, можливість брати мед навіть в самий посушливий період.
Мед, зібраний на полях сафлору, містить безліч корисних елементів (цинк, залізо, кальцій, хром, срібло та ін.) і має цілющі властивості.
Сафлорові фарби, одержувані з пелюсток рослини, знаходять широке застосування в харчовій і кондитерській промисловості, їх використовують для фарбування тканин і килимових ниток, в миловарінні (для фарбування мила) і живопису.
У фармацевтиці квіти сафлору відомі як сировина для отримання вітамінів А і Е.
Народна медицина використовує чаї з квітів для лікування стенокардії, поліпшення циркуляції крові, при гінекологічних захворюваннях. Насіння культури відомі як кращий корм для пернатих. Масло, що отримується з насіння сафлору, містить поліненасичені жирні кислоти: лінолеву (88%), олеїнову (7,6%), пальмінтовую (5,5%), стеаринову (0,65%), ліноленову (0,2%).
Воно використовується в харчовій промисловості (виготовлення деяких сортів маргарину), в косметології (регенеруючі креми, омолоджуючі маски) і парфумерії (миловаріння). У лакофарбовому виробництві сафлорова олія йде на виготовлення оліфи, білих емалей і фарб, відмінною особливістю яких є відсутність пожовтіння з плином часу. Застосовують його й у виготовленні лінолеуму.
Хоча сафлор і не належить до найбільш цінних олійних культур, до яких зараховуються соняшник, льон, рижик, гірчиця, ріпак та ін., все ж сьогодні він є досить популярною сільськогосподарською рослиною. Жирнокислотний склад його насіння близький до соняшнику, але агротехніка сафлору менш трудовитратна, через те, що він менш схильний до негативного впливу тривалих посушливих періодів. До того ж сафлор, в порівнянні з соняшником, не настільки інтенсивно виснажує ґрунт, не вимагає застосування агрохімікатів і спеціальних агротехнологій. Урожай його можна збирати звичайним зернозбиральним комбайнам.
Середня врожайність сафлору досягає показників 10-12 ц/га, а при сприятливих умовах може становити до 20 ц/га.
Сафлор являє собою однорічну, сильно гіллясту трав'янисту рослину заввишки до 0,6 – 1,3 м, володіє добре розвиненою стрижневою кореневою системою, яка здатна збирати вологу і поживні речовини на глибині до 2 м.
Кращими попередниками для нього є колосові (як озимі, так і ярі форми) і просапні культури, допустимо також здійснювати сівбу сафлору на ділянках, перш зайняті кукурудзою, льоном, ріпаком. Невибагливість культури до ґрунтових характеристик все ж має свої обмеження: сафлор вкрай негативно реагує на кислі, сильно заболочені ґрунти й землі з високим рівнем ґрунтових вод. Кращі врожаї дає на чорноземах і каштанових ґрунтах з хорошими аераційними властивостями.
Посів здійснюють або рядовим способом, або широкорядним, з відстанню в міжряддях 40 – 75 см. Другий варіант більш кращий, через те, що дозволяє проводити розпушування і полегшує видалення бур'янів. Глибина загортання насіння залежить від механічної структури ґрунту і наявності вологи в верхньому орному шарі. Середнє значення заглиблення становить 5-6 см, але в разі висихання ґрунту насіння розміщують глибше, до 6 – 8 см, а на легких ґрунтах закладення насіння здійснюється на глибину 3 – 4 см. Хоча сафлор адаптований до сухого континентального клімату, в початковий період зростання він потребує достатньої кількості ґрунтової вологи.
Сафлор відноситься до перехреснозапильних рослин. У посівах частково самозапилюється, але за участю комах-запилювачів його врожайність значно підвищується (на 10 – 15% і більше).
Сафлор-швидкозростаюча культура короткого дня, тривалість його вегетаційного періоду становить 90 - 130 днів (в залежності від сорту). Його ранній ярий тип розвитку вимагає і раннього посіву насіння. Для їх проростання досить, щоб температура ґрунту становила +2...3° С, сходи можуть витримувати заморозки до-6° С, а оптимальні показники для розвитку культури +6...8° С. Зазвичай сходи з'являються через 8 - 10 днів після посіву.
Після повільного утворення прикореневої розетки з 10 – 12 листків подовженої форми, довжиною 10 – 15 см і шириною 2,5 – 5 см, облямованих зазублинами з гострими шипами, рослина переходить до швидкого лінійного росту (середньодобовий приріст досягає 3 см): з'являється прямостояче стебло з розташованими на ньому бічними пагонами (3 – 15 шт.), які формують кущ діаметром 0,2-0,45 м.
На відгалуженнях бічних пагонів утворюються кошики бутонів. Цвітіння сафлору починається через 65-70 днів після появи сходів, протікає неодночасно, в тимчасовому періоді з червня по вересень.
Суцвіття сафлору мають діаметр до 3-5 см, на одній рослині їх кількість може становити від 10 до 25 штук. У пелюстках трубчастих квітів знаходиться значна кількість фарбувальних пігментів, серед яких переважають сафлоргель (жовтий) і картамін (всі відтінки червоного). Для виробництва барвників суцвіття необхідно збирати в момент їх повного розкриття, коли кількість пігментів в пелюстках максимально.
Якщо сафлор вирощується з метою отримання цінної рослинної олії, яке використовується в харчових і технічних цілях, рослини повинні повністю дозріти. При цьому надземна частина їх, разом з кошиками, жовтіє, а насіння досягають фази повної стиглості.
Після дозрівання рослини з кожного суцвіття можна зібрати від 20 до 50 і більше штук насіння. Перестій на корені для сафлору не загрожує втратою врожаю, через те, що його насіння довго не висипаються з кошиків. До того ж в сухому вигляді рослини краще піддаються переробці.
Селекційна робота по виведенню районованих сортів сафлору з більш високим вмістом олії й кращими адаптаційними показниками ведеться постійно і досягла чималих успіхів. Серед кращих сортів, що дозволяють зібрати урожай до 15-18 ц/га в умовах південних регіонів України, можна назвати «Сонячний», «Степовий», а також неколючі форми «Лагідний» і «Живчик».
P.S. На нашому сайті Ви можете переглянути перелік сортів, які зареєстровані в Україні, зокрема і сортів сафлору. Також Ви можете переглянути оголошення щодо їх продажу або розмістити своє.
