Сорт Венера (костриця лучна, Костриця лучна)

Назва сорту: 
Венера
Назва на англійській мові: 
Venera
Заява №: 
00054001
Основна культура: 
Напрям використання: 
Рекомендована зона для вирощування: 
Група стиглості: 
середньостиглий

Багаторічна нещільнокущова верхова злакова трав'яниста рослина із прямостоячим стеблом 30-120 см заввишки. Листки вузькі, шириною 3-5 мм, плоскі, гладенькі, знизу світло-зелені, блискучі, біля основи листової пластинки є вушка, язичок дуже короткий (до 1 мм), зубчастий. Генеративні стебла облистнені погано. Багато прикореневого листя.

Коренева система мичкувата, добре розвинена і проникає в ґрунт на глибину 160–180 см. Але основна маса коріння (більше 90%) розміщена в шарі ґрунту 40 см.

Суцвіття — розлога волоть 6-20 см завдовжки (при достиганні стиснута), здебільшого пряма, з нижніми гілочками зібраними по 2 (3), з них більш довга з 1-4 (6) колосками, інша з 1-3 колосками[4]. Колоски зелені або слабо фіолетові, лінійно-довгасті, довжиною до 15 мм, 3-10-квіткові. Нижні квіткові луски широколанцетні, 5-7 мм довжиною, голі, на верхівці гострі, але без ості. Плід — зернівка, насіння світло-зелене, швидко обсипається при достиганні. Маса 1000 насінин — близько 2 г.

Цвіте в травні-червні, дозріває в липні-серпні[3]. Анемофіл.

Значення і застосування[ред. • ред. код]
Широко використовується в культурі, цінна кормова культура лісостепових, поліських та західних районів України. Цінний компонент травосумішей (з конюшиною червоною і тимофіївкою лучною), які використовують для поліпшення природних угідь та створення культурних пасовищ та сіножатей короткострокового і довгострокового використання. Вирізняється високою кормовою цінністю, за кормовими властивостями стоїть вище тимофіївки, також краще відростає після скошування і випасання. У травостої тримається 6-8 і більше років. Як самостійна культура використовується в основному на насіння[3].

Відростає в другій половині квітня, придатна для пасіння на початку, для укосу — наприкінці травня. У вологих умовах за сезон формує 2-3 укоси урожайністю 230–315 ц/га. У рік сівби росте повільно, повного розвитку досягає на 2-3-й рік життя. В 100 кг трави міститься 21-26 кормових одиниць, у сіні — 53-55 кормових одиниць і до 4 кг перетравного протеїну[5]. Урожайність сіна сягає 50-80 ц/га, при зрошуванні й удобрюванні зростає до 120 ц/га. Урожайність насіння — від 4 до 8 ц/га.

Рік реєстрації: 
2005