Культура амарант хвостатий (щириця хвостата) (особливості вирощування та зберігання)

Амарант хвостатий або щириця, Amaranthus caudatus, відноситься до однорічних рослин.

Листя цієї рослини, що походить з сімейства Щирицевих, великого розміру і зеленого або пурпурно-зеленого забарвлення.

Дрібні квіточки в малинових, червоних або навіть жовто-зелених суцвіттях створюють неповторний вигляд амаранту. Його висота може доходити до 1,5 м, а довжина суцвіть — до 45 см. цвітіння починається в червні і триває до жовтня.

Сіють амарант після озимих та ярих зернових культур. Кращими попередниками є просапні, під які вносили органічні добрива.

Амарант інтенсивно використовує елементи живлення, тому під оранку вносять фосфорні і калійні добрива (Р60–100К90–120), а навесні - азотні (N140–200). Під культивацію вносять 2/3 від загальної норми азоту, в підживлення - 1/3.

Після стерньових поле лущать за допомогою ЛДГ-10 на глибину 6-8см. У середині серпня проводять оранку на глибину 22-25см. Після появи сходів поле культивують культиватором КПС-4 з боронами. До настання зими поверхневими обробітками грунту знищують ще 2-3 хвилі пророслих бур'янів. Якщо попередник просапні, поле відразу орють.

Спосіб сівби на зелений корм - рядковий, на насіння - широкорядний (45-70см). На широкорядних посівах можна проводити боротьбу з бур'янами шляхом розлущування міжрядь. При суцільному способі сівби спочатку амарант поступається в швидкості росту бур'янам, але пізніше пригнічує їх. Глибина загортання насіння при достатній вологості грунту не перевищує 1см. Глибше загортання знижує польову схожість насіння. Норма висіву коливається від 0,3 до 1,0 кг/га. За даними Львівського державного аграрного університету при вирощуванні на зерно оптимальною нормою висіву є 300г/га (37 насінин на м2 при масі 1000 насінин 0,8 г, лабораторна схожість - 85%) і на зелену масу - 400 г/га (50 насінин на м2). Оптимальна густота під час росту і розвитку - 10-25 рослин на їм2. Щоб рівномірно висіяти дуже дрібне насіння амаранту, його змішують з піском у співвідношенні 1:10 частин піску.

Амарант спочатку росте дуже повільно і може сильно забур'янюватися. Тому навесні вологу закривають за допомогою важких борін в агрегаті з котками. Катки ущільнюють верхній шар грунту, що поліпшує проростання бур'янів. При досягненні ними фази білої ниточки проводять боронування. Поверхневий обробіток проводиться два-три рази в міру проростання бур'янів, що дозволяє зменшити значну їх кількість у посівному шарі грунту. Найкраще для весняного обробітку грунту використовувати комбіновані знаряддя. Для підвищення польової схожості поле після сівби коткують, якщо цьому не перешкоджає дощ. При нормі висіву 300-400 г/га недопустиме до- і післясходове боронування, оскільки проростки амаранту будуть у тій же фазі, що й проростки бур'янів, і сильно зріджуються. Систему до- і післясходових боронувань можна застосовувати для зрідження посівів при великих нормах висіву -1-2 кг/га. При температурі грунту понад 10°С сходи з'являються на 8-9-й день. Надземна частина впродовж місяця росте дуже повільно, а коренева система інтенсивно розвивається. У кінці другого місяця вегетації рослини вже швидко ростуть (до 6-7см за добу). На широкорядних посівах проводять розпушення міжрядь, подібно до інших просапних культур. Ефективним є підживлення амаранту азотними добривами (N60–70) через місяць після сходів, на початку інтенсивного наростання вегетивної маси. Рослини амаранту не пошкоджуються шкідниками, не уражаються хворобами. Відсутні також гербіциди для застосування на посівах цієї культури. Тому амарант вирощують за біологізованими технологіями, без застосування пестицидів. На насіннєвих ділянках при потребі рослини проривають вручну, залишаючи на їм рядка 5-6 рослин. Амарант доцільно сіяти в сумішках з кукурудзою, кормовим сорго, суданською травою та іншими культурами. Урожайність змішаних посівів майже вдвічі вища, ніж чистих. Амарант добре силосується, але краще це робити в суміші з кукурудзою і сорго. У зеленій масі кукурудзи багато цукрів, а зелена маса амаранту багатша на протеїн, силос із них значно поживніший, ніж з одно-видових посівів.

Збирають амарант на зелену масу перед цвітінням, коли вміст білка найвищий. Достигає насіння у волотях не одночасно, може осипатися. Збирати амарант на насіння досить складно. Зернові комбайни гублять дуже дрібне насіння, в бункер може поступати лише 5-6-та частина врожаю. Тому часто насіння амаранту збирають вручну.

Мікрозелень амаранту насичена вітамінами. У ній містяться фітостерини, які мають властивості зменшення холестерину і працюють як засіб, що запобігає виникненню раку та серцево-судинних захворювань.Також у мікрозелені амаранту є повноцінний білок з життєво важливими амінокислотами, на відміну від інших джерел. Він є потужним антиоксидантом, активізує травлення, підвищує імунітет, зменшує випадання та посивіння волосся та покращує зір.

Мікрогрін з рожевими листочками, які мають ніжний смак з горіховим післясмаком. Кулінари люблять використовувати її для прикраси, так як вона має яскравий червоно-рожевий колір і м'який землистий смак, що поєднується як із солодкими, так і солоними стравами. Відмінно підходить для приготування корисних смузі.