Ботанічні тюльпани
Все більшою популярністю серед садівників починають користуватися дикі квіти, які залучають увагу своєю природною, первісною красою. Ботанічні «дикі» тюльпани вважаються еталоном краси весняних рослин, розводити які приємно і легко, не докладаючи для цього багато сил. На які сорти варто звернути увагу починаючим садівникам, і в чому полягають нюанси їх вирощування, розберемося нижче.
Під час розведення рослини враховуйте наступні нюанси:
- На одному місці, без пересадки, рослини стабільно цвітуть протягом 5 років.
- У регіонах, що відрізняються дощовим літом, викопуйте цибулини щороку.
- Для посадки восени вибирайте великі цибулини.
- З кожним роком цибулини йдуть все глибше, при цьому їх розмір зменшується. У зв'язку з цим не варто затягувати з пересадкою, реалізуючи її раз в три роки.
При підготовці ділянки основні добрива (азоту, фосфору, калію) вносять під пар або під попередню культуру. Точну кількість добрив розраховують за даними аналізу ґрунту. Надмірно високі дози мінеральних добрив можуть призвести до засолення ґрунту, погіршення його структури, що негативно впливає на розвиток рослин. На малоструктурних землях для поліпшення структури ґрунту рекомендується за три роки до посадки тюльпанів вносити органічні добрива (150—200 т/га) у вигляді гною, компостів та ін. Оптимальним вмістом основних елементів живлення вважають наявність у ґрунті 80-90 мг фосфору, 9-12 мг азоту і 120—130 мг калію на повітряно-сухого ґрунту. При нестачі елементів живлення відсутню кількість вносять з розрахунку обсягу ґрунту на глибину орного горизонту з урахуванням його механічного складу. Якщо добрива вносять без попереднього аналізу ґрунту, то потрібно враховувати їх кількість, внесену в попередні роки. Якщо попередники удобрювали інтенсивно, то дози фосфорних і калійних добрив зменшують. Якщо при підготовці ґрунту були використані органічні добрива, то мінеральні добрива вносять в меншій кількості. На супіщаних ґрунтах мінеральні добрива вносять раніше, ніж на піщаних. При внесенні добрив враховують, що після посадки восени частина їх вимивається дощами (більш інтенсивно на легких ґрунтах), а частина елементів перетворюється на малодоступну для рослин форму і залишається невикористаною. Для підживлення через місяць після посадки цибулин проводять повторний аналіз та за нестачі окремих елементів вносять їх у вигляді підгодівлі восени або навесні ще по снігу.
При виборі ділянки треба пам'ятати про біологічні особливості тюльпанів. Ділянка має бути відносно рівною, тому що в весняно-осінній період в западинах може застоюватись вода, що може призвести до гниття цибулин або в подальшому до вимерзання.
Ділянка має бути добре освітленою. Нестача світла може призвести до витягування та викривлення стебел, рослини втрачають декоративність, цибулини не досягають нормальних розмірів, вироджуються.
Ділянка має бути захищена від дії сильних та холодних вітрів, що скорочують період цвітіння та викликають ламкість рослин.
Успіх вирощування тюльпанів в багатьому залежить від ґрунтово-кліматичних умов. Це рослини помірного клімату, не вимогливі до складу ґрунту. Найкращими є лесовидні суглинки. Кислі ґрунти годяться тільки після вапнування. Важкі глинисті ґрунти можна поліпшити внесенням великої кількості піску. Корисно додати в землю торф, компост і гнойовий перегній 2 — або 3-річної витримки. Свіжий гній застосовувати не можна ні перед посадкою, ні в підгодівлях, ні для мульчування — це часто призводить до опіку коренів і грибних захворювань, ліквідувати які вдається тільки за допомогою великих доз фунгіцидів, небезпечних як для здоров'я людей, так і для навколишнього середовища. У зв'язку з тим, що тюльпани дуже чутливі до надмірного зволоження, необхідний гарний дренаж ділянок і полів, щоб у весняні і осінні місяці на них не було застою води. Надмірне зволоження веде до ушкоджень кореневої системи, яка характеризується незначним числом коренів і відсутністю кореневих волосків. В умовах перезволоження коріння гинуть через нестачу кисню, і врожай цибулин різко скорочується. Для обробітку придатні ділянки, де немає, паводкових і дощових вод. При підготовці ділянок слід вносити річковий пісок і торф з рН-6 ,5-7, 0. Ґрунт повинен добре пропускати вологу і надлишок її має легко видалятися. Вирощування тюльпанів на легких ґрунтах значно скорочує витрати праці на посадку і прибирання цибулин.
Ґрунт обробляють на глибину до, що сприяє оптимальному розвитку кореневої системи. Тому поступово, протягом кількох років, глибину оранки доводять до. Для запобігання зараження рослин грибними та бактеріальними захворюваннями тюльпани вирощують у сівозміні, повертаючи їх на колишнє місце не раніше ніж через 5-6 років.
У період росту особливу увагу приділяють вибракуванню хворих і потворних рослин. Екземпляри, що відстають у рості (зазвичай хворі), видаляють. Це відіграє значну роль, тому що одна хвора цибулина при посадці може заразити інші. В період зберігання цибулини сортують за розмірами. Висаджують цибулини за розміром. Це дає можливість здійснювати механічну обробку рослин в період вегетації та в збиральний період. Цибулини протруюють розчином ТМТД (0,4-0,6 %) на протязі 15-20 хвилин. Також можна використовувати Фундазол (0,2 %), Топсін-М (0,2 %), Каптан (1 %) на протязі 30 хвилин. Ґрунт можна обробити формаліном за 10-20 діб до висадки цибулин з нормою 250 мл 40%-го формаліну. Післяобробки ґрунт рекомендують мульчувати або накрити плівкою.
Посадка. Цибулини висаджують в добре зволожений ґрунт восени при температурі 6-. Для укорінення цибулин необхідно 15-20 днів, тому необхідно звернути увагу на те щоб рослини добре укорінились до настання перших заморозків. При настанні перших заморозків рекомендовано проводити мульчування ґрунту. Небажано вирощувати тюльпани на одній ділянці більше 4-5 років, тому що це сприяє нагромадженню в ґрунті хвороб і шкідників.
При появі перших проростків проводять уважний огляд. Рослини з ознаками хвороби або ті, що мають відхилення в рості і розвитку видалять разом з грудкою землі. До кінця танення снігу проводять перше підживлення (NPK в розрахунку 1:2:1 або 2:2:1, що залежить від вмісту азоту в ґрунті та передпосадкового обробітку). Друге підживлення проводять в період бутонізації, третє — під час масового цвітіння калієм і фосфором (з розрахунку 1:1 по 30-35 г/м2). В період цвітіння проводять достовірність сортової колекції. Для цього зіставляють декоративні ознаки квітучих тюльпанів з описами, наявними в довідниках. У сумнівних випадках рослину краще видалити з ділянки, щоб попередити сортове засмічення колекції.
У господарствах, де тюльпани вирощують для отримання посадкового матеріалу застосовують декапітацію рослин — на початку цвітіння обламують квіткові головки. Своєчасне видалення квіток зберігає запаси поживних речовин у цибулинах і підвищує їхню врожайність. Зламані квіти треба прибирати з ділянки, так як вони можуть стати джерелом зараження ґрунту сірою гниллю та іншими хворобами.
У виробничих умовах існують спеціальні сховища, де підтримується необхідна температура, вологість і вентиляція повітря. Протягом перших 25-30 днів вологість має бути не більше 70 %. Необхідно інтенсивне провітрювання (10-15 разів на годину). Це запобігає появі плісняви і загнивання цибулин. Приміщення, де зберігаються цибулини, не повинно мати денних джерел світла.
Зрізання та зберігання. Квіти зрізують у фазі бутонізації, коли бутон починає набувати забарвлення вранці до поливу зі всіма листками біля основи стебла і поміщають в приміщення при температурі 5-6 °С. Якщо зрізка вийшла недостатньо високою, і надалі не планується збереження цибулин після вигонки, висмикують рослини цілком, разом з цибулиною. Зрізавши дінці і очистивши стебло від цибулинних лусок, можна подовжити зрізку на 5 см-. В господарствах, де вирощується велика кількість рослин використовують спеціальне обладнання для зрізки та упакування тюльпанів.
Існує два способи зберігання зрізаних тюльпанів — сухий і у воді. При необхідності тривалого зберігання потрібно віддавати перевагу першому. І в тому, і в іншому випадку рослини продовжують зростання, тому рекомендовано залишати простір при укладанні зрізки в ящики.
