Культура Деревій звичайний (особливості вирощування та зберігання)

Деревій звичайний – сильно пахуча багаторічна трав’яниста рослина родини Asteraceae (Compositae) – айстрові (складноцвіті), з тонким повзучим розгалуженим кореневищем, від верхівок якого відходять стебла і розетки листя.

Висота рослини – 20-80 см. Стебла деревію висхідні або прямі, майже не розгалужені, розсіяно опушені. Листя чергове, ланцетоподібне або лінійно-ланцетоподібне, двояко-перисто-розсічене на ланцетні або лінійні часточки.

Стеблові листки сидячі, прикореневі – черешкові. Стебла і листя деревію більш-менш шерстисто-опушені.

Суцвіття – численні дрібні кошики (близько 5 мм), білі або блідо-рожеві, утворюють на верхівці стебла складні щитки. Язичкові квітки деревію білі, рідше рожеві, трубчасті – жовті. Плоди – сріблясто-сірі плоскі сім’янки довжиною до 2 мм.

Цвіте деревій в червні-серпні, насіння дозріває в липні – жовтні.

Поширений деревій звичайний повсюдно. Великі запаси сировини дозволяють виробляти промислові заготовки майже у всіх областях України. Зростає на суходільних луках, лугових схилах гір, околицях полів, біля доріг, у лісосмугах, в розріджених березово-листяних лісах, серед чагарників.

Догляд за деревієм є зовсім необтяжливим заняттям. У дикому вигляді він часто виростає в складних умовах і завдяки цьому в культурі також відрізняється невибагливістю.

Склад грунту не є принциповим для деревію. Підійдуть майже будь-які грунти, в тому числі бідні, піщані, але кращий результат буде отримано, якщо субстрат буде досить поживним, пухким і містити вапно, а значить мати лужну реакцію.

Також важливим є наявність дренажного шару. Що стосується деревію птармика, то йому підійдуть суглинки, оскільки природним середовищем проживання даного виду є болотиста місцевість.

Для посадки слід вибирати світлі місця, в цьому випадку пагони будуть сильними і їм навряд чи знадобляться опори, бажано, щоб поруч не було інших рослин, оскільки деревій - це агресивне рослина, яке легко захоплює території і виживає інші культури.

Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Millefolii) і квітки (Flores Millefolii). Заготівлю проводять від початку до середини цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 15 см, а на нижній, грубій частині стебла обривають листя. Заготовляючи квітки, зрізують лише суцвіття з квітоносами так, щоб довжина квітоносів не перевищувала 4 см. Сушать під наметами або на горищі, розкладаючи тонким (5—7 см) шаром і періодично перевертаючи. Сухої сировини виходить 30-33%. Строк придатності 5 років. Сировина відпускається аптеками.