Дзвоники

Дзвоники (лат. Campanula), або кампанула – рід трав'янистих рослин родини Дзвоникових, яка налічує понад 400 видів, що виростають у районах із помірним кліматом на Кавказі, у Європі, Передній і Середній Азії й подекуди в Північній Америці. Зустрічаються ці рослини в степах, лісах, на луках, а також на скельних і пустельних ділянках. Наукова назва роду утворена від слова «campana», що в перекладі означає «дзвін», відповідно «кампанула» перекладається як «дзвіночок». У народі рослину дзвоники можуть називати дзвіночки, пукалка, римщина, дзбаночки, чоботи канячі, курчовать тощо. На нашому сайті вже є одна стаття про садові дзвіночки. 

До роду Дзвоники належать однорічні, дворічні та багаторічні трави з черговим цілісним листям. Віночок у них зазвичай дзвоновий, білого, бузкового, блакитного й різних відтінків фіолетового кольору. Квітки можуть бути поодинокими або зібраними в гроноподібне чи волотисте суцвіття. Плід дзвоників – коробочка. У домашній культурі вирощують переважно один вид дзвоників – дзвоники рівнолисті. «Наречений і наречена», як зазвичай називають цю рослину, – багаторічні дзвоники з повисаючими або сланкими пагонами завдовжки до 30 см. Листя у них світло-зелене, довгочерешкове, чергове, зубчасте, завдовжки від 3 до 7 см. Квітки діаметром від 2 до 4 см зібрані в кінцеві щиткоподібні волоті. Вони можуть бути білими, ніжно-рожевими, блакитними, ліловими чи бузковими. Найчастіше в один горщик висаджують два сорти рослини з контрастним забарвленням, тому дзвоники рівнолисті й називають «наречений і наречена». 

Квітка дзвоники загалом невибаглива. Вона любить яскраве, але розсіяне освітлення. На північних підвіконнях їй може бракувати світла, від чого її пагони матимуть хворобливий вигляд. Краще розташувати дзвоники в підвісному кашпо в безпосередній близькості до вікон західної, південної або східної орієнтації. Якщо ви вирішили тримати квітку на підвіконні, то віддайте перевагу східному або західному напрямку, оскільки на підвіконні вікна, що виходить на південь, вам доведеться захищати рослину від прямих сонячних променів. 

Найкраще кімнатні дзвоники почуваються при 20-22 ºC влітку і при 12-14 ºC в зимовий час. Спеки рослина не любить, але літо вважає за краще проводити на свіжому повітрі – на тінистому балконі, терасі, а то і в саду, під мереживною тінню дерев і кущів. Коли настають короткі осінні дні й активне зростання дзвоників припиняється, їхні стебла обрізають, а саму рослину переносять у прохолодне приміщення, де вона накопичуватиме сили для цвітіння в наступному сезоні.

Упродовж вегетаційного періоду дзвоники підживлюють кожні 10-15 днів. У якості добрива застосовують рідкі комплекси для квітучих рослин типу Кеміри-люкс. У період спокою дзвоники не підживлюють, але щойно навесні почнуть відростати нові пагони, внесення добрив відновлюють. 

Посадка здійснюється в сонячному місці, в родючому і лужному ґрунті.

Насіння дзвіночків не вимагає попередньої підготовки перед посівом. Його можна сіяти просто в ґрунт у травні або під зиму в жовтні. Але якщо ви хочете, щоб вони зацвіли вже в цьому році, посійте їх у березні на розсаду. Оскільки насіння дуже дрібне, його розкладають по поверхні легкого, пухкого, водопроникного субстрату, попередньо добре зволоженого й складеного з перегнійної, дернової землі й грубозернистого піску в пропорції 3:6:1. Вносити у субстрат добрива не потрібно. Насіння злегка притискають до ґрунту, обприскують водою з розпилювача, після чого накривають посудину плівкою. Містять посіви при температурі 18-20 ºC. Сходи можуть з'явитися тижні за два-три. 

Тільки-но насіння почне проростати, перенесіть посудину в світле місце, захищене від прямих сонячних променів, зніміть плівку й доглядайте за сіянцями дзвіночків, як за будь-якою іншою квітковою розсадою: поливайте, коли підсохне верхній шар субстрату, розпушуйте навколо сіянців ґрунт, а коли їм виповниться три тижні й у них розвинеться перше листя, спікіруйте сіянці у велику посудину на відстані 10 см один від одного. Через два тижні після пікірування підживіть сіянці рідким комплексним добривом слабкої концентрації. 

У відкритий ґрунт розсада дзвіночків висаджується в кінці травня або на початку червня. Більшість різновидів дзвіночків світлолюбні, тіньолюбних видів, вирощуваних у культурі, буквально одиниці, і їх можна впізнати по темно-зеленому забарвленню листя. Не любить дзвіночок протягів. Що стосується ґрунту, то деякі види прекрасно ростуть на кам'янистому ґрунті, деякі на вапняному, проте значна частина видів віддає перевагу нейтральним або слабколужним добре дренованим суглинним ґрунтам. Посадка дзвіночків у ґрунт здійснюється після їх попередньої підготовки: під глибоке перекопування в важкі ґрунти вносять пісок і перегній, а в бідні – дернову землю й добрива. Не вносьте тільки свіжий гній і торф, оскільки це збільшує ризик ураження рослин грибковими хворобами. 

Садять дзвіночки на відкритих місцях, далеко від кущів і дерев, щоб їхнє коріння могло отримувати необхідну кількість вологи і живлення. Низькорослі дзвіночки висаджують на відстані 10-15 см один від одного, дзвіночки середньої висоти на дистанції 20-30 см, а високорослі – з інтервалом 40-50 см. Після посадки ґрунт навколо квітів притоптують і добре поливають.

Рослина дзвоники вологолюбна, тому поливають її регулярно і рясно, особливо в посушливу пору. У період спокою полив скорочують до 1-2 разів на місяць, однак не можна дозволяти земляній грудці в горщику висихати повністю. Для зволоження використовують відстояну воду кімнатної температури або трохи теплішу. Що ж до вологості повітря, то і тут дзвоники особливих вимог не пред'являють: обприскування листя може знадобитися тільки в дуже спекотне літо й узимку, коли в кімнаті працюють опалювальні прилади. 

Якщо ви хочете отримати насіння улюблених видів, то не чекайте, коли коробочки розкриються, зріжте залишені на насіння суцвіття заздалегідь, тільки-но коробочки набудуть бурого відтінку, і дозарте їх у провітрюваному сухому приміщенні. 

Посадка і догляд за багаторічними дзвіночками нічим не відрізняються від вирощування однорічних або дворічних видів, за винятком того, що їх необхідно підготувати до зими. У кінці вересня або на початку жовтня стебла всіх дзвіночків зрізують під корінь. На цьому догляд за однорічними квітами закінчено. Що стосується дворічних і багаторічних видів, багато з них зимують без укриття, але південні види потрібно засипати сухим листям або закривати ялиновим гіллям. Високорослі дзвіночки засипають шаром перегною або сухого торфу заввишки 15-20 см. Аби багаторічні дзвіночки пережили зиму, цього буде достатньо.