Еукоміс

Еукоміс, або евкоміс, або ананасна лілія (лат. Eucomis) – рід квіткових однодольних цибулинних рослин родини Спаржевих. У природі представники роду зустрічаються в Південній Африці. У перекладі з грецької мови «еукоміс» означає «гарноволосий». Цю назву рослини роду отримали від Шарля Луї Лерітьї де Брютеля в 1788 році. У культурі вирощують чотири види, хоча всього їх у роду налічується 14. Перевага еукоміса – висока декоративність не тільки під час тривалого цвітіння, а й після нього.

Еукоміс – трав'янисті багаторічники з овальними цибулинами до 8 см у діаметрі, численними прикореневими блискучими листками яйцеподібної або ременеподібної форми. Циліндричні квітконоси еукоміса заввишки до 1 м несуть гроноподібні суцвіття, що нагадують ананас, завдовжки до 30 см.

Колесоподібні білуваті або зеленуваті квітки із коричневим або пурпуровим відтінком мають по шість зрощених тичинок із хитними пильовиками і шість також зрощених біля основи часток ланцетних оцвітин.

На самій верхівці квіткової стрілки, над квітками, розташований пучок із 10-20 зелених приквітків, які саме й роблять еукоміс схожим на ананас.

Плід еукоміса є плоско-округлою тригранною коробочкою з чорним або темно-коричневим насінням округлої або яйцеподібної форми.

Еукоміс віддає перевагу сонячному місцю з родючим (багатим органікою), зволоженим і добре дренованим ґрунтам. Ґрунт повинен був нейтральним або слабкокислим.

У відкритий ґрунт цибулини еукоміса висаджують, коли він добре прогріється і минуть усі заморозки – у кінці травня або в червні. Якщо ви живете в регіоні з довгими, холодними веснами, краще буде спочатку проростити цибулини в глибоких горщиках із субстратом, а в сад висадити їх у кінці березня чи на початку квітня. При посадці на вигін не занурюйте цибулину в субстрат повністю, залиште її верхню частину трохи над поверхнею.

Ділянку для еукоміса вибирають сонячну, захищену від сильного вітру та протягів. Ґрунт рослині потрібен легкий, пухкий, добре дренований і багатий на перегній. Для збільшення вологопроникності внесіть у ґрунт під перекопування рінь, гравій або биту цеглу. Цибулин при посадці залежно від їхніх розмірів заглиблюють на 2, 5-3,5 см, зберігаючи між ними відстань мінімум 15 см при міжряддях 30-40 см.

Розмножується еукоміс і листовими живцями: від рослини відокремлюють листок біля самої його основи й розрізають на частини завдовжки 4-6 см, обов'язково намітивши верхню і нижню частину. Відрізки опускають нижньою частиною в суміш піску з торфом на глибину 2,5 см, накривають прозорим ковпаком і утримують при температурі 20 ºC, знімаючи покриття кілька разів на тиждень для провітрювання. Місяці через 2-2,5 по краях листя почнуть формуватися маленькі цибулинки, які потрібно відокремити, посадити й виростити до потрібного розміру. 

Еукоміс розмножується насінням і вегетативно. При вегетативному розмноженні зберігаються не тільки видові, а й сортові ознаки батьків. Упродовж сезону на материнській цибулині з'являються нечисленні дітки. У період спокою діток відокремлюють, обробляють місця розломів або розрізів вугільним порошком, а навесні чи на початку літа діток разом із великими цибулинами висаджують у ґрунт. Вирощування з насіння застосовують тільки для розмноження видового еукоміса. Насіння відразу після збору сіють у горщики або ящики, через 4-6 тижнів чекають сходів і доглядають за ними, як за будь-якою іншою розсадою. Зацвітуть еукоміси з насіння тільки на третій або четвертий рік. 

Коли цвітіння еукоміса завершиться, обріжте його квіткові стрілки, але листя залиште, щоб рослина могла отримувати живлення до настання осені. З початку вересня листя в еукоміса жовтіє, в'яне й відмирає, а цибулини занурюються в спокій. Якщо ви живете на півдні, де взимку температура не опускається нижче нуля, можете цибулини не викопувати, просто перед настанням холодів укрийте ділянку товстим шаром сухого листя або ялинових гілок. Але якщо зими у вашій місцевості холодні, безсніжні або непередбачувані, краще в кінці вересня цибулини викопати, очистити від землі, потримати їх у розчині Максима, просушити, скласти в тканинні або паперові мішки й помістити на зберігання в сухе прохолодне приміщення з гарною вентиляцією. Невелику кількість цибулин можна тримати в овочевому ящику холодильника за умови, що в цей же час там не буде яблук. А можна зберігати еукоміс до весни в горщиках із відповідним субстратом при кімнатній температурі, час від часу злегка зволожуючи ґрунт.