Хіонодокса

Хіонодокси (лат. Chionodoxa) – низькорослі багаторічники роду Сцилла родини Лілійні, яких відомо 6 видів. Ростуть хіонодокси в Малій Азії і на острові Крит. Назва роду утворена з двох грецьких слів: «сніг» і «гордість, слава», а в народі хіонодокси називають «сніговою красунею» чи «сніговиком»: ця ніжна рослина з чудовими квітками появляється разом із первоцвітами – пролісками і підсніжниками, коли на землі ще лежить сніг. 

Квіти хіонодокси є цибулинними рослинами з двома прикореневими листками – темно-зеленими, широколанцетними, жолобчастими, завдовжки 8-12 см, що з'являються водночас із квітконосами. Квітконоси несуть пухкі суцвіття зі дзвоноподібних шестипелюсткових квіток білого, блакитного, синього або рожевого кольору. Плід рослини – соковита коробочка, в якій зріє чорне насіння хіонодокси. Яйцеподібної форми цибулини завдовжки до 3 і діаметром до 1,7 см вкриті світлими лусками й розраховані на два річні цикли. 

У якості добрива використовують мінеральні комплекси, наприклад, Нітроамофоску, на внесення якої напровесні хіонодокси відповідають пишним і довгим цвітінням. Гранульовані добрива розсипають по ділянці, після чого поверхню неглибоко розпушують, щоб її швидше засвоїла коренева система рослин. 

Ґрунт на ділянці для хіонодокси має бути нейтральним або слабколужним, пухким, помірно вологим і гарно удобреним. Рослина прекрасно освоїться і буде добре розвиватися, якщо ви внесете в ґрунт трохи лісової землі з перепрілим листям і фрагментами деревної кори. Посадка хіонодокси здійснюється, як і посадка будь-якої цибулинної рослини. Як близько і наскільки глибоко розташовувати цибулини хіонодокси, залежить від їхнього розміру. Великі екземпляри заглиблюють на 6-8 см, розташовуючи їх у ряду на відстані 8-10 см один від одного. Менші цибулини заглиблюють на 4-6 см, дотримуючи між ними інтервал 6-8 см.

Найкраще садити цибулини хіонодокси на початку осені, коли на їхніх денцях сформуються кореневі валики. Рослина добре росте як на сонячних ділянках, так і в притінку. Якщо ви хочете добитися раннього цвітіння, посадіть цибулини на тому місці, де найраніше тане сніг. При вирощуванні в притінку цвітіння хіонодокси може початися трохи пізніше, ніж на сонці, зате триватиме довше. Можна садити ці рослини навіть під деревами й кущами, оскільки коли цвітуть хіонодокси, на чагарниках і деревах ще немає листя, що поглинає світло, необхідне первоцвітам для зростання і цвітіння. 

Найпростіше хіонодокса розмножується вегетативно – відділенням від материнської цибулини діток, яких за один сезон наростає від 2 до 4. На одному місці хіонодокса може рости до десяти років, але краще все-таки один раз на 5-6 років викопувати гнізда, розділяти їх і розсаджувати. Витягувати цибулини з ґрунту потрібно в другій половині липня, коли наземна частина рослини пожовтіє і підсохне. А висаджують цибулини в ґрунт, як ми вже писали, у кінці серпня або на початку вересня, тому до висадки гнізда зберігають у сухому темному місці при температурі 15-17 ºC. Не відокремлюйте діток від материнської цибулини відразу після вилучення з ґрунту, тому що за час зберігання найдрібніші з них можуть загинути. Краще розділити гніздо перед осінньою посадкою, яка здійснюється за тією самою описаною нами схемою.

Вирощувати хіонодокси насіннєвим способом недоцільно, оскільки вони прекрасно розмножуються самосівом: на насінні є м'ясисте утворення, яке дуже люблять мурахи, розтягуючи насіння далеко за межі ділянки. Хіонодокси з насіння зацвітають за 2-3 роки. 

Посадка хіонодокси і догляд за нею вас не обтяжать, оскільки ця квітка – одна з найневибагливіших ранньоквітучих рослин. Вам потрібно буде поливати квітник тільки в тому разі, якщо взимку не було снігу, а навесні дощів. Після зволоження потрібно обережно розпушувати навколо рослин ґрунт, одночасно видаляючи бур'яни. Щоб рідше цим займатися, замульчуйте поверхню ділянки перегноєм або сухим торфом. Догляд за хіонодоксами передбачає підживлення і пересадку рослини, а також при необхідності обробку квітника від шкідників або хвороб. Якщо ви не хочете, щоб хіонодокси розмножувалися самосівом, обривайте у них насінники, поки вони не дозріли. 

Систематичний рясний полив дуже важливий для хіонодокси в посушливу погоду. Зволоження ґрунту здійснюють рано-вранці таким чином, щоб краплі не потрапляли на квітки. Вода має бути нехолодною і відстояною. 

Після завершення цвітіння стрілку хіонодокси обрізають, але листя, як уже було написано, видаляють тільки після в'янення – у другій-третій декаді липня. Хіонодокса без проблем зносить зимові морози, але якщо ви посадили її на відкритій ділянці, краще укрити її на зиму купою сухого листя або закидати ялиновими лапами. Хоча в південних районах ця обережність зайва.