Кипарисовик

Кипарисовик (Chamaecyparis) - рід представлений вічнозеленими однодомними деревами та кущами.

У роді 6 видів, ростуть в Північній Америці в Японії і на Тайвані. Високі види кипарисовика розвиваються в колоновидне дерево з правильною формою крони, і міцною деревиною яка дуже довго протистоїть шкідникам і дереворуйнуючим грибам. З 6 видів в наших центрально європейських садах культивуються тільки 4 види. Всі вони являють собою більш-менш конусоподібні дерева з прямим стовбуром і звисаючими верхівками пагонів і гілок.

Гілки плоскі, хвоя луската, хрестоподібно розташована, з нижньої сторони часто білувата. Чоловічі квітки з'являються у великій кількості і досить декоративні. Жіночі квітки розташовані по одиноко на бічних гілках і малопомітні. Шишки дрібні (до 8 мм.), кулясті, тверді, дерев'янисті, з опуклими лусками, з вістрям або без нього, дозрівають вже на перший рік. Сім'я з двома крильцями.

Зростає на всіх культивованих не надто сухих садових ґрунтах, оптимально розвивається від свіжих до вологих багатих поживними речовинами ґрунтах, піщано-глинистих ґрунтах, кислих або лужних, переносить вапнування. 

Насінням краще всього розмножувати дикорослі форми. Схожість насіння збільшується стратифікацією.

Поливати кипарисовик необхідно з розрахунку 10-12 літрів води на рослину, у жаркі посушливі періоди збільшують об’єм води. Щоб забезпечити постійну вологість ґрунту, його можна мульчувати торфом або опалою хвоєю. Найкращий спосіб поливу – дощування. Таким чином для рослини створюється необхідна висока вологість повітря. При низькій вологості повітря кипарисовик сохне.

У весняній підгодівлі комплексними добривами потребують тільки молоді рослини.

Головний захід по догляду за кипарисовиком – захист дерева від зимових морозів. Навколо стовбура на зиму насипають шар мульчі, який закривають лапником. Це необхідно робити для низьких дерев, створюючи свого роду курінь. В дерев вище обв’язують стовбур. Укриття залишають до кінця березня. Кипарисовик, догляд за яким був ретельним, чудово переживе зиму.

Навесні обрізають сухі гілки, рясно поливають рослину, обмазують варом розтріскану або оголену кору.

Кипарисовик легко переносить декоративну обрізку. Роблять її також навесні.

Кипарисовик розмножується в основному живцями і насінням, рідше відводками і щепленнями. Зручним і надійним способом є живцювання, так як живці добре вкорінюються і досить швидко ростуть. Для цього потрібно у весняний час з молодих бічних пагонів зрізати верхівкові живці та посадити їх у горщики для квітів, наповнивши ємність родючим ґрунтом. Горщики бажано накрити поліетиленовим пакетом, щоб земля була постійно вологою, це прискорить ріст коренів. Живці можна вкорінювати відразу в ґрунті, який також вкривають поліетиленом для створення більш теплих і вологих умов. При розмноженні насінням (таким способом частіше вирощують дикорослі види) спочатку їх потрібно стратифікувати, щоб схожість збільшилася. Восени насіння висівають у ящик, який потім на зиму виносять під сніг і тільки навесні прибирають назад у тепле приміщення. Добре відігрівшись, насіння починають стрімко проростати.

Найпростіший і надійний спосіб розмноження кипарисовика - пагони, які ростуть біля поверхні землі, навесні акуратно нагинають до ґрунту і роблять надріз, де потім утворюються корені. У цей надріз вставляють камінчик або тріску (щоб не закрився) і закріплюють пагін скобами в землі. Живці  потрібно не забувати регулярно зволожувати. Після утворення коренів (зазвичай восени) відводки відрізають від материнської рослини, а навесні пересаджують на постійне місце.

Ця рослина, легко пристосовується до різних умов і рідко хворіє. Кипарисовик може уражатися щитівкою і павутинним кліщем. Проти них слід застосовувати інсектициди. З хвороб найбільш часто зустрічається коренева гниль, яка вражає кореневу систему кипарисовика при надмірному застої вологи. У даній ситуації актуальною буде тільки пересадка на нове місце. Під час пересадки бажано провести обрізку захворілих коренів. Якщо ж вражена велика частина кореневої системи, то рекомендується знищення рослини.