Ліхніс
Ліхніс (лат. Lychnis) – це рід багаторічних рослин родини Гвоздичні, хоча іноді його відносять до роду Смілка. Наукову назву роду, яка походить від грецького слова, що означає «лампа», було дано чи то через квітки яскравого забарвлення, чи то тому, що листя одного з видів у давнину використовувалося як гніт. Рослина ліхніс згадується в працях Теофраста. У культурі квітка ліхніс із кінця XVI століття. В роду за різними джерелами від 20 до 50 видів, що виростають у природі північної півкулі, але в культурі вирощується 15 видів рослини.
Ліхніс є трав'янистою кореневищною багаторічною рослиною заввишки від 40 до 100 см із прямим, округлим у перерізі стеблом, вкритим волосинками. Листя у ліхніса ланцетно-яйцеподібне, гостре, іноді серцеподібне біля основи, з обох сторін шорстке, напівстеблоохоплююче. Двостатеві квітки діаметром приблизно 2 см із дводольними пелюстками яскраво-червоного, рожевого, жовтуватого, білого або яскраво-помаранчевого забарвлення зібрані в кінцеві щитки або головки. Плід ліхнісу – багатогорішок із нирковидним темно-коричневим насінням діаметром до 2 мм, яке зберігає прорісність упродовж 3-4 років. На одному місці ліхніс багаторічний може рости до 5 років.
Вирощування ліхнісу передбачає внесення за вегетаційний період 2-3 підживлення. Перше підживлення комплексним мінеральним добривом здійснюють, тільки-но паростки трохи підростуть і зміцніють, а наступні – через кожні 2-3 тижні.
Ліхніс – рослина невимоглива до умов зростання, але при виборі місця для його посіву слід враховувати, що, крім ліхнісу корончатого, який прекрасно росте і в затінку, всі види люблять освітлені сонцем ділянки, а ґрунт воліють добре дренований, родючий і в міру вологий. Тому перед посівом слід внести в ґрунт на кожен м² по відру ріні, по 50 г суперфосфату і по 40 г калімагнезії, а якщо ґрунт на ділянці глинистий, то варто додатково удобрити його перегноєм або компостом. Кислий ґрунт перед посівом вапнують.
Ліхніс, що розмножується насінням, сіють у відкритий ґрунт під зиму або напровесні. У будь-якому випадку перше цвітіння ви побачите через рік, хіба що при посадці під зиму і сприятливій погоді ліхніс розквітне влітку, та й то не на повну силу. Якщо ви хочете побачити цвітіння вже цього року, доведеться в березні сіяти насіння ліхнісу на розсаду, попередньо піддавши його протягом 2-4 тижнів стратифікації в холодильнику. Посіви утримують при температурі 18-20 ºC, паростки можуть з'явитися за кілька тижнів, а до висадки у відкритий ґрунт ліхніс із насіння буде готовий до кінця травня після двотижневого загартовування.
Ліхніс у відкритому ґрунті потребує регулярних поливань, особливо в сильну спеку. Після зволоження потрібно періодично розпушувати ґрунт навколо рослин і виполювати бур'яни. Майте на увазі, що ліхніс – рослина, позбавлена напористості, і за його життя і здоров'я доведеться боротися вам. Видаляйте зів'ялі суцвіття, щоб продовжити цвітіння ліхнісу, і не дозволяйте іншим рослинам пробиратися на його ділянку.
При занадто частому або надмірно рясному поливі ліхніс може захворіти на кореневу гниль, іржу або плямистість листя. З метою профілактики потрібно налагодити режим поливу рослини з урахуванням вашого клімату і погоди, щоб у коренях ліхнісу не застоювалася вода, а при виявленні грибкових захворювань, не роздумуючи, вдавайтеся до обробки ліхнісу розчином фунгіциду. Якщо ви помітите на рослинах попелицю або листовійок, обробіть посадку відваром тютюну чи томатної гички, додавши терте мило, але якщо комах буде багато, використовуйте інсектициди.
Зимує ліхніс у саду без укриття, для цього він досить морозостійкий. Виняток становлять тільки махрові сорти рослини, які на зиму необхідно вкривати. Коли листя і стебла ліхнісу почнуть жовтіти і в'янути, їх зрізають дощенту. Махрові рослини після обрізування вкривають торфом чи листям або засипають сухою землею. Як бачите, посадка ліхнісу і догляд за ним не важкий.
