Лобода кіноа

Лобода або лобода є кормовою рослиною з Анд, з великими властивостями і користю для здоров'я. Вирощувати його досить просто, з дуже гарною врожайністю та приємним смаком, щоб збагатити наші страви та рецепти.

Цінна зернова рослина кіноа (лат. Chenopōdium quīnoa, родина Амарантові) прийшла до нас з культури древніх інків, де її почали вирощувати більш як 3000 років тому. Цінність кіноа у харчуванні індіанських племен була настільки велика, що плоди вважалися священними і отримали назву «праматері усіх зерен». Разом з картоплею та кукурудзою (маїсом) киноа складала основу рослинної їжі індіанців Південної Америки.

Дисковидні плоди різноманітного забарвлення вживали у вигляді крупи або борошна, а молоде зелене листя рослини використовували у свіжому вигляді. Сьогодні кіноа входить до топ-20 найкорисніших продуктів харчування у світі. 

Батьківщина кіноа – береги високогірного озера Тітікака, звідки рослина розповсюдилась по долинам і терасам гірських схилів Анд. Культура успішно росте на висоті 3000 – 4000 м над рівнем моря, на скелястих ділянках з бідним ґрунтом та у суворих кліматичних умовах. Добре розвивається при відносній вологості повітря від 40 до 88%, тому може рости на морських узбережжях. У той же час відрізняється високою посухостійкістю. Кіноа можна вирощувати на територіях, непридатних для інших культур (засолених, лужних, непридатних землях), з показником рН ґрунту от 4,8 до 8,5. Вегетаційний період кіноа продовжується від 90 до 125 днів. 

Насправді кіноа є листовою овочевою культурою, близькою родичкою лободи, шпинату, буряка. Ця однорічна рослина належить до псевдозернових, що зовсім не применшує її харчову та дієтичну цінність. За кількістю альфа-токоферолу, фолієвої кислоти, рибофлавіну плоди кіноа в рази перевершують рис, пшеницю або ячмінь. До того ж вони не мають у своєму складі глютену, тому показані для алергіків.

Кількість білку, що міститься в плодах цієї рослини (16 – 20%), наближається, а в деяких сортах навіть перевершує аналогічні показники в амаранту та гречки. А набір амінокислот, що входять до складу білка, ідентичний складовим материнського молока. Він ідеальний для людського організму, тому засвоюється на 100%. Кіноа рекомендується включати до раціону вагітним, дітям та спортсменам, але вводити його в їжу потрібно поступово. Велика кількість білку й оксалатів може бути не дуже сприятливою у разі порушення роботи нирок (подагра, щавлево-кислий діатез і т. ін.). 

Окрім білку в насінні кіноа присутні жири, що містять значну кількість лецитинової кислоти, широкий спектр вітамінів, макро- та мікроелементів. Так, за вмістом фосфору плоди кіноа не поступаються осетровим сортам риби, а кількість в них заліза в два рази вище, ніж у зернах пшениці. 

Перед настанням фази цвітіння у кіноа спостерігається стрімке нарощування вегетативної маси та посилення росту. Потім відбувається викидання волоті, і починається фаза цвітіння. Щоб отримати значний урожай, практикують підживлення посівів азот- і фосфорвмісними добривами саме в момент викиду суцвіть. Рекомендується поєднувати внесення добрив з поливом або дощами, або ж вносити в ґрунт у вигляді розчину. 

У відкритий ґрунт кіноа можна сіяти, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 8 ºC, а це буває зазвичай з середини квітня до початку травня. Щоб забезпечити максимальну схожість насіння кіноа, їх необхідно активувати низькими температурами-потримати 2-3 дні в морозилці.

Сіють кіноа рядами в добре зволожений ґрунт на глибину 1-1, 5 см, намагаючись не згущати посіви. Як тільки з'являться сходи, їх потрібно прорідити. Наступне проріджування здійснюють через 10 днів. До того, як почнуть проростати насіння, ґрунт потрібно зволожувати часто, але з появою сходів кіноа полив на час припиняють і відновлюють режим поливу тільки на стадії розвитку у сіянців 2-3 листків.

Слідкуйте за чистотою грядки: на ній не повинно бути бур'янів.

Насіння кіноа досить дрібне (близько 0,3 см), та водночас дуже врожайне: з 200 г посіяного насіння можна зібрати від 600 кг до 1 т зерен. До того ж воно вирізняється швидким проростанням. Якщо замочити насіння у воді, то вже через 6 – 8 годин воно проклюнеться. Єдина вимога культури: оптимальна температура ґрунту на глибині 5 – 15 см у період проростання зерен повинна знаходитися в межах + 6 ... 8°С. У наших широтах такі умови створюються зазвичай у середині квітня – травні. Насіння кіноа не любить сильну спеку, тому в південному кліматі практикується його посів після легкої заморозки (витримують 2 – 3 дні у холодильній камері). 

Посів здійснюють рядковим методом з відстанню у міжряддях 50 – 60 см, а між зернами 5 – 7 см. Глибина загортання насіння становить 1 – 1,5 см. Сіють зерна у зволожену землю, а потім злегка мульчують торфом, щоб забезпечити сходам рівномірну вологість. До появи у сходів 2 – 3 справжніх листочків полив посівів заборонений. У разі необхідності поливають з лійки тільки вузьку смужку міжрядь. У початковий період (до досягнення рослинами висоти 30 см) розвиток сходів відбувається досить повільно. Але з огляду на те, що висота дорослих рослин може досягати 2 м, необхідно забезпечити їм достатній простір, для чого посіви проріджують, залишаючи найбільш сильні рослини на відстані 40 – 45 см одна від одної. Основний догляд полягає у видаленні бур'янів і підтримці чистоти на ділянці з посівами культури. При цьому необхідно пам'ятати, що сходи кіноа дуже нагадують лободу, тому їх легко сплутати з бур'яном.

Кіноа, розвиваючи глибокопроникаючий стрижневий корінь, практично не потребує поливу і належить до однорічних посухостійких рослин. Культурі досить одного поливу в період від масових сходів до 3 справжніх листків.

Найчастіше кіноа уражається стебловими гнилями, сірою гниллю, бактеріальним опіком, несправжньої борошнистої росою, плямистістю листя. В домашніх умовах для боротьби з хворобами потрібно використовувати для захисту рослин від хвороб тільки нешкідливі для людини і тварин біопрепарати. Це Агат-25, Алирин-Б, Гамаїр, Глиокладин. Перераховані биофунгициды ефективні при росах різної етіології, гнилях, бактеріальному опіку. Дозування, періоди обробки рослин, використання в бакових сумішах з биоинсектицидами вказані на упаковках або інструкціях із застосування.

Шкідниками кіноа практично не пошкоджується, але якщо спостерігаються окремі представники гризучих або сисних на рослинах, можна використовувати в баковій суміші з биофунгицидами Лепідоцид, Бітоксибацилін, Фітоверм, Гаупсин згідно з рекомендаціями.

Прибирання проводять після повного пожовтіння і опадання листя. Іноді з настанням ранніх заморозків кіноа не встигає визріти. Вона легко переносить короткочасні заморозки до -2..-3°С і дозріває в наступні теплі дні.

До збирання приступають в суху погоду. Суцвіття зрізують, пов'язують в снопи і звозять до місця обмолоту. Якщо дощова погода затягнулася, прибирають вологі волоті і підвішують для просушування під навісами на протязі. Їм необхідна швидка просушування, так як насіння може прорости протягом доби у зрізаних мітелках. Сухі волоті обмолочують і очищають від відходів на вітрі або використовують різні пристосування (можна побутовий вентилятор).

Кращий варіант зберігання кіноа – холодильник або морозильник. При зберіганні в інших умовах, продукція у тарі повинна бути щільно упакована і знаходитися в сухому, темному місці при нульовій або мінусовій температурі.

Перед використанням для приготування їжі плоди кіноа необхідно промити від сапоніну, додає гіркий присмак страв.

Виполіскують насіння у воді кімнатної температури, змінюючи воду не менше 5 разів до повного зникнення мильної піни. Оригінальний спосіб пропонують деякі городники. Насіння зашивають в наволочку, закладають в пральну машину і включають режим полоскання на низьких обертах. Відмиту від сапонінів продукцію розкладають на рушниках і сушать (не на плівці). Зберігають у щільно закритій тарі і використовують при необхідності.