Культура люцерна на зелений корм (особливості вирощування та зберігання)
на 1 та 2 укос, т.д.
Люцерна посівна, або синя Medicago sativa L.
Основна бобова кормова культура в системі кормового конвейєра, одна з найцінніших трав для польового травосіяння. У сіні люцерни, зібраному у фазі бутонізації міститься до 10% білка, а у висушеному листі - до 20% білка, який за якостями не поступається білку курячих яєць. У люцерні є багато вітамінів, фосфору і кальцію 100 кг люцернового сіна містить 52 к.о., у 100 кг зеленої маси - до 20 к.о.
Висока кормова цінність люцерни поєднується з її високою продуктивністю. Вона швидко відростає (3-4 рази протягом вегетаційного періоду) і може давати впродовж літа ніжний поживний корм. Урожайність зеленої маси може становити 400-600 ц/га, сіна 50-120 ц/га і більше.
Добре росте на родючих, добре дренованих ґрунтах, у тому числі і на слабкозасолених, погано - на кислих ґрунтах. Не витримує весняного затоплення. Допустимий рівень ґрунтових вод для неї - не вище, ніж 150см. Досить посухостійка, але для посиленого росту потребує багато вологи, яку витрачає дуже економко. На другий-третій рік життя добре переносить витолочування. Після скошування і випасання добре відростає. Цінна сіножатна і пасовищна рослина. У другій половині дня тварин можна випасати на чистих посівах люцерни. Вранці, по росі це неприпустимо, оскільки можливе захворювання тварин тимпанією.
Люцерна - холодостійка культура, сходи витримують приморозки до 5-6°С. Мінімальна температура проростання насіння 1-2°С. Відновлення вегетації навесні і припинення її восени відбувається при переході середньодобової температури через 5°С. Максимальний урожай формується при 25° С. Зимостійкість висока, навіть при відсутності снігового покриву може витримувати морози 20-25°С. Під снігом не вимерзає навіть при мінус 40°С.
Добре росте на різних ґрунтах. Малопридатні торфовища і кислі ґрунти. Вимагає реакції ґрунтового розчину в межах рН 6,5-7,5.
Вирощування люцерни має важливе агротехнічне й меліоративне значення. У кореневій системі міститься 2,5-4,0% азоту в розрахунку на суху речовину. Після її відмирання і розкладання у ґрунті залишається 150-200, іноді 300 кг/га азоту. Тому люцерна є одним з найкращих попередників для більшості сільськогосподарських культур.
Люцерну вирощують у польових, кормових, ґрунтозахисних сівозмінах з півтора-дворічним використанням. Часто її сіють на запільних ділянках і використовують 4-5 років. Кращі попередники озимі і ярі зернові, просапні культури.
Фосфорні і калійні добрива найефективніше внести під оранку в підвищеній нормі - Р90-120К90-120. Вони будуть використовуватись покривною культурою, а в наступні роки їх післядія буде працювати на люцерну. Щорічно люцерну підживлюють фосфором і калієм Р30- 60К30-60. Азотні добрива вносити недоцільно, оскільки вони пригнічують діяльність бульбочкових бактерій.
На ґрунтах, що бідні на мікроелементи, ефективними є молібден, бор, марганець. Молібден сприяє засвоєнню азоту з повітря, покращує використання з ґрунту фосфору. Бор підвищує насіннєву продуктивність, бере участь у вуглеводному обміні речовин.
Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см. Весняним обробітком добре розпушують і вирівнюють ґрунт за допомогою комбінованих знарядь РВК-3,6, ЛК-4, Європак чи ін.
Сіють люцерну під покрив і безпокривними посівами.
Насіння перед сівбою протруюють фундазолом. Удень сівби в затіненому приміщенні насіння обробляють розоторфіном. Внаслідок інокуляції урожайність підвищується на 20-30%.
Сіють одночасно з покривною культурою зернотрав'яною сівалкою СЗТ-3,6 рано навесні рядковим способом. Кращими покривними культурами є однорічні трави на зелений корм та ярий ячмінь. Норма висіву 14-18 кг/га, а при якісній підготовці насіння і ґрунту до сівби її доцільно зменшити до 10-12 кг/га. Глибина загортання насіння 1,0-3,0 см. Можливі безпокривна весняна та літня сівба люцерни. Кращі строки літньої сівби припадають у зоні Полісся і Лісостепу на період з 20 червня до 15-20 липня, у Степу можна сіяти до 10-15 серпня. Основною вимогою при цьому є достатня вологість ґрунту.
Зразу ж за сівбою поле коткують.
Скошують люцерну на зелену масу 2-4 і більше разів, випасають 4-7 разів. Інтервал між скошуваннями 35-40 днів. Перший укіс проводять у фазі бутонізації, останній укіс приблизно за ЗС днів до настання морозів.
