Культура Морква кормова (особливості вирощування та зберігання)
Кормова морква за вмістом сухих речовин (до 20%), вуглеводів і вітамінів переважає інші кормові коренеплоди. Вона є кращим соковитим кормом для всіх тварин і птиці. Морква має високі поживні, дієтичні і лікувальні якості.
Коренеплоди її містять багато каротину, аскорбінової кислоти, цукрів, амінокислот. У неї виявлено майже всі відомі нині вітаміни. Морква сприяє кращому засвоєнню інших кормів, підвищує якість тваринницької продукції.
Високо ціниться і гичка моркви, урожай якої становить 30% урожаю коренеплодів. В 1 ц корму з коренеплодів і гички міститься відповідно 17 і 15 кормових одиниць. При дотриманні вимог технології збирають по 400-600 ц/га коренеплодів і 100-200 ц/га гички.
У польових сівозмінах кращими попередниками для моркви є озимі зернові, зернові бобові, у кормових сівозмінах - кукурудза на зелений корм і силос, в овочевих сівозмінах - бобові, капуста, огірки, цибуля, помідори. Не доцільно розміщувати після просапних культур у польових сівозмінах. Повертатись на те саме поле можна не раніше як через 7 років.
Під моркву вносять органічні і мінеральні добрива. Восени приорюють 40-50 т/га гною. Норма мінеральних добрив залежить від типу грунту і програмованого врожаю. Для Полісся і Лісостепу рекомендується вносити 80-90 кг/га д.р. азоту, 60-70 кг/га фософору і 90-120 кг/га д.р. калію. Фосфорні і калійні добрива приорюють восени (за винятком 10-15 кг/га д.р. РК що вносять при сівбі). Азотні добрива (1/2 – 2/3) вносять під весняний обробіток грунту, решту у підживлення. На торфовищах застосовують тільки фосфорні і калійні добрива - Р60К120 та мікродобрива (марганець, бор, мідь).
Способи сівби Сіють моркву сівалками СОН-2,8А, СПЧ-6МФ, ССТ-12А та ін. Застосовують широкорядний однорядний (45 см) спосіб сівби; стрічковий з відстанню між рядками в стрічці 15 см і між стрічками 45 см; смуговий із смугою до 20 см і відстанню між смугами 45-60 см. Останній спосіб дозволяє більш рівномірно розмістити рослини, збільшити їх кількість. Рослини у смузі ростуть щільно, що підвищує їх конкурентоздатність у боротьбі з бур'янами. У міжряддях бур'яни знищують за допомогою розпушування грунту. Глибина сівби Насіння моркви дрібне, тому його висівають мілко. Глибина його загортання на легких грунтах 2,0-2,5 см, на важких 1,0-1,5 см. Норма висіву Норму висіву встановлюють так, щоб до збирання врожаю густота рослин становила при широкорядній і стрічковій сівбі - 300-350 тис./га, широкосмуговій - 0,7-1,0 млн. Вона залежить від маси 1000 насінин, схожості, способів сівби. При широкорядному способі висівають 2-5 кг/га, стрічковому - 4-6 кг/га. Використовуючи відкаліброване насіння, норму висіву можна зменшити до 1,5-2,0 кг/га. Строки сівби Морква відноситься до культур дуже раннього строку сівби. її насіння повільно проростає, тому сіють при першій можливості виходу агрегатів в поле. У цей час у грунті є достатні запаси вологи для отримання дружних сходів, інтенсивного росту коренеплодів і формування високого врожаю. Запізнення з сівбою на 12 днів у західних районах призводить до зниження польової схожості на 12,5%.
Зразу після сівби проводять коткування для покращення контакту насіння з грунтом. Морква сходить довго - 12-18 днів. Тому ефективним є досходове (через 4-5 днів) і післясходове (через 5-6 днів після появи сходів) боронування. Для знищення ґрунтової кірки проводять боронування посівними боронами ЗБП-0,6А. Якщо проростки моркви біля поверхні грунту, боронування недопустиме, оскільки призводить до пошкодження рослин і зрідження сходів. У такому зазі поле коткують ребристими або кільчасто-шпоровими котками. Проріджування сходів проводять у фазі 4-5 листків на відстань 4-5 см між рослинами. Це трудомістка операція. Тому необхідної густоти потрібно досягати з допомогою менших норм висіву і боронуванням сходів. Дальший догляд за посівами полягає у розпушу ванні міжрядь. Перший обробіток проводять лапами-бритвами на глибину 3-5 см при з'явленні сходів моркви. Через 9-12 днів, в міру проростання бур'янів, проводять наступні розпушування стрільчатими лапами, долотами на глибину 8-12 см. Якщо посіви дуже забур'янені, використовують гербіциди: прометрин (2-3 кг/га) обприскуючи грунт до сходів або у фазі 1-2 справжніх листків культури; фуроре супер, поаст, тарга, набу (1,0-3,0 л/га) обприскуючи посіви у фазі 2-6 листків у злакових бур'янів; стомп (3,0-6,0 л/га), обприскують грунт до сходів моркви. Для захисту від шкідників (моркв'яна муха, листоблішки) застосовують актеллік, волатон, децис.
Збирання врожаю - найбільш трудомісткий процес у технології вирощування моркви. При ручному збиранні затрати досягають до 40-50% і більше від загальних. Тому використовують машини для скошування гички (Е-281, БМ-б, КИР-1,5). Коренеплоди викопують буряко- і картоплекомбайнами, бурякопідіймачами, картоплекопалками. При сівбі на 45 см використовують комплекс бурякозбиральних машин (БМ-6 + РКС-б).
Підготовка поля до збирання полягає в знищенні бур’янів, рихленні ґрунту, припиненні поливів. Зібрати моркву треба за 10-15 днів. Усі пошкоджені плоди використовують в першу чергу, закладаючи їх в умови низької температури (0 .1°С) та високої відносної вологості (85-90%). На тривале зберігання закладають відкалібровані (окремо – крупні, окремо – середнього розміру) здорові плоди з правильно обрізаними черешками (в період, коли температура зовнішнього середовища не перевищує плюс 3 .4°С). Моркву продовольчого призначення зберігають при температурі 0-+1°С, морква насінного призначення – при температурі +1°С. Відносна вологість мусить бути в межах 85-90%, в приміщенні повинно бути темно. Морква може витримувати нестачу кисню (9-10%) та надлишок вуглекислого газу (3-5%).
Способів зберігання моркви є багато. Найефективніший – у тарі в холодильниках. Сховища з активним вентилюванням (примусовим) для моркви менш придатні: при цьому вона швидко в’яне. Добре зберігається морква, перешарована піском або торфом (вологістю 60-70%). За будь-якого способу зберігання потрібно обов’язково забезпечити зазначений вище режим. Якщо морква зберігається в сховищі з природною вентиляцією, то висота насипу не повинна перевищувати 50 см. Насип не перешарованої моркви оберігають від краплинно – рідкої вологи шляхом вкриття його гігроскопічним матеріалом (солома, хмиз), який час від часу змінюють.
Для підвищення ступеня механізації зберігання моркви використовують ящики місткістю 15-20 кг або контейнери на 100-150 кг. Перешаровану в ящиках моркву зберігають в траншеях завглибшки на півдні 35-50, на півночі 100-110 см. Ставлять ящики в траншеї так, щоб до поверхні лишилося 5-10 см. та вкривають шаром ґрунту 20 см. При настанні температури зовнішнього середовища +2-+3°С траншеї додатково вкривають соломою і землею для того, щоб підтримати температуру близько 1°С. Для перешарованої моркви товщина вкриття повинна бути більшою, ніж для неперешарованої.
Затарену в ящики моркву вкладають в двосхилі бурти у 3-4 ряди у висоту та 6 рядів в ширину. При вкладанні нижнього ряду утворюють між ящиками
1-3 вентиляційні канали завширшки 20-30 см, кінці яких виводять за торцеве вкриття, після чого ставлять припливну вентиляційну трубу.
Витяжні труби чи снопи соломи (хмизу) ставлять на верхній шар ящиків або роблять повздовжній канал з двох дощок збитих під кутом 90°, який кладуть на бурт. Товщина вкриття залежить від кліматичної зони і місткості бурта. Чим більша місткість, тим товщина буде менша. Режим зберігання систематично контролюють, перевіряючи температуру. Однак треба мати на увазі, що температура не підвищується, якщо продукція перейшла на анаеробне дихання, за якого виділяється мало теплоти, або коли бурти чи траншеї знизу залиті водою.
Невеликі партії моркви можна зберегти глинуванням (коренеплоди занурюють в сметаноподібну глино-бовтанку, потім витягують в ящики, в яких потім і зберігають при температурі плюс 1°С, в торф’яній бовтанці (в дерев’яну опалубку завширшки 1 м, завдовжки 3-5 м насипають рідку масу з верхового торфу, в яку розміщують коренеплоди; дерев’яна опалубка розміщена на дренажній основі з шлаку чи щебеню завтовшки 10-15 см; через 1-2 години після стікання води отримують щільний торф’яний щабель).
Насіневе.
