Культура овес на зелений корм (особливості вирощування та зберігання)
Овес традиційно вважається кормовою культурою. Про це свідчать його характеристики. Овес відзначається високим вмістом білка (12-18%), крохмалю (41%), жиру (4-5%) і золи (4%). Овес є незамінним концентрованим кормом для коней, молодняку великої рогатої худоби, свиней і птиці. Зерно вівса є еталоном для інших кормових культур, оскільки 1 кг його відповідає одній кормовій одиниці. При цьому вміст перетравного протеїну становить 85-92г. У зерні вдосталь вітамінів (Вb В2) і мікроелементів (кобальт, цинк, марганець). У 100 кг вівсяної соломи міститься 31 к. од., полови - 46 к. од. За поживністю і засвоєнням це найкращий грубий корм. Овес також висівають на зелений корм і сіно в суміші з викою, горохом, чиною.
Овес добре розміщати у сівозміні після удобрених просапних (кукурудзи, картоплі) зернобобових, баштанних, льону. Не рекомендується сіяти після вівса, цукрових буряків у зоні поширення нематоди. За високої культури землеробства можна висівати після пшениці.
Удобрення. Завдяки добре розвинутій кореневій системі, яка у фазі кущіння поглиблюється до 50-80 см, а на час формування зерна корені досягають глибини 1,5-2 м, овес досить ефективно використовує родючість і поживні речовини, що залишилися після попередника. За середньої забезпеченості ґрунтів поживними речовинами під овес вносять добрива з розрахунку по 30-40 кг/га д. р. NРК.
Обробіток ґрунту повинен бути спрямованим на очищення поля від бур'янів, нагромадження вологи. Кращою є система зяблевого обробітку ґрунту.
Висівати овес треба в перші дні польових робіт, коли грунт досягне фізичної стиглості, одночасно або зразу після сівби ярої пшениці, яриці і ячменю. Кращі способи сівби - вузькорядний і звичайний рядковий. Норми висіву насіння диференціюють залежно від грунтово-кліматичних умов сортових особливостей. Орієнтовні норми висіву в Поліссі - 5,5-6, в Лісостепу - 4.5-5.5, в Степу - 4-5 млн схожих насінин на 1 га.
Глибина загортання насіння на важких глинистих грунтах - 2-3см, на середніх за механічним складом Лісостепу - 4-5, легких і при недостачі вологи - 5-6см. Слід враховувати, що загортання глибше 5 см веде до зниження польової схожості насіння.
За посушливої погоди після сівби поле коткують кільчасто-шпоровими котками, за достатньої вологості боронують. Якщо після сівби випадають інтенсивні дощі і утворюється щільна грунтова кірка її до появи сходів руйнують боронуванням зубовими боронами або голчастими ротаційними знаряддями.
З ціллю боротьби з бур`янами та поліпшення аерації боронування проводять у фазі кущіння. Якщо посіви виявляться сильно забур`яненими, то у фазі кущення застосовують гербіциди агрітокс (1-1.5л/га), базагран (2-4л/га), 2М-4Х (0.9-1.5 л/га), діален (1.75-2.25 л/га), ковбой (120-190 мл/га), лонтрел 300 (0.16-0.66 л/га) або інші, залежно від видового складу бур`янів.
Під час вегетації овес може пошкоджуватись шведською мухою, попелицями, вівсяним трипсом, п`явицею, підземні органи молодих рослин - терпіти від дротяників, несправжніх дротяників та інших шкідників. Обприскування проти шкідників проводять, коли їх чисельність перевищує межу економічної шкодочинності. Для цього використовують такі інсектициди як Бі-58 новий (1.5л/га), волатон 500 (1л/га) та інші.
У разі прогнозування сильного ураження посівів лінійною стебловою, корончатою іржею, борошнистою росою, аскохітозом (біла плямистість), червоно-бурою плямистістю, червоно-бурою бактеріальною плямистістю для захисту стебла листків і волоті від уражень ними можна застосувати такі фунгіциди як альто (0.15-0.2 л/га), тілт (0.5л/га) або інші.
Збирання вівса проводять тими комбайнами, що й пшеницю і інші зернові прямим комбайнуванням або роздільним способом. Період достигання зерна в волоті досить розтягнутий. Зерно спочатку дозріває у верхній частині волоті. Якщо чекати, поки дозріють всі зернівки у волоті, найрозвиненіші зернівки верхівки волоті почнуть осипатися. Тому кращим строком роздільного збирання вважається час, коли повної стиглості досягне зерно верхньої половини волоті. Прямим комбайнуванням збирають у фазі повної стиглості. Для цього слід вирощувати стійкі до осипання сорти.
