Піретрум

Піретрум (лат. Pyrethrum) – рід трав'янистих багаторічників родини Складноцвіті, або Айстрові, що налічує близько 100 видів, спільною ознакою яких є рожеве або біле забарвлення язичкових квіток. Походять піретруми з Азії, Європи й Північної Америки. Наукову назву рід отримав через корисні властивості деяких видів знижувати температуру тіла («pyretos» перекладається як «лихоманка», «жар»). У народі піретруми називають пижмом, дикою горобинкою, приворотнем, криворотом тощо. 

Піретруми здебільшого рослини багаторічні, хоча є в роду й однорічні види. Стебла у піретрумів висхідні або прямостоячі, ребристі, розгалужені й опушені, сягають у висоту від 60 до 100 см. У представників роду потужна коренева система, яка проникає вглиб на 3 метри. Розташування сіро-зелених зверху й попелясто-сірих зі споду розсічених на більш-менш вузькі сегменти листків піретруму чергове. Прикореневе листя має жолобчасті черешки, вдвічі довші за листову пластину, черешки ж стеблового листя поступово коротшають до верхівки стебла. Поодинокі кошики піретруму діаметром 5-6 см, зібрані в верхівкові щиткоподібні суцвіття, складаються з дрібних серединних двостатевих трубчастих і безплідних язичкових крайових квіток, білих, червоних або забарвлених у різні відтінки рожевого кольору. Цвіте рослина піретрум у травні-червні. Її плід є світло-коричневою сім'янкою з 5-10 ребрами й лопатевою або зубчастою коронкою. Насіння піретруму не втрачає прорісності 2-3 роки. 

Підживлюють піретрум як мінеральними, так і органічними добривами, проте азотні підживлення потрібно вносити обережно, інакше піретрум нарощуватиме зелену масу на шкоду цвітінню. Дуже гарно відгукується рослина на перепрілий гній.

У дикій природі піретруми ростуть на досить родючих ґрунтах, тому і в саду їм виділяють ділянки з живильним, проникним і пухким ґрунтом. Не підходять піретруму ні сухі, ні піщані, ні мізерні ґрунти, погано росте він на низинних, затоплюваних водою місцях, оскільки не зносить тривалого перезволоження, особливо в холодну пору року. Що стосується освітлення, то найкраще піретрум зростає на ділянках, освітлюваних сонцем лише частину дня, а решту часу перебувають у притінку. Висаджують сіянці піретруму на відстані 25-30 см. Після посадки ділянку рясно поливають і на перші 10 днів організовують сіянцям захист від сонця. Зацвітають багаторічні піретруми на другий рік. 

Зібране у власному саду насіння піретруму відтворює ознак материнських рослин, тому, якщо ви хочете виростити піретрум якогось певного сорту або кольору, придбайте насіння в крамниці або садовому павільйоні. 

Дрібне насіння піретруму перед посівом на розсаду краще змішати з піском. Висівають його на початку березня, заглиблюючи приблизно на 3-5 мм, але зручніше розподілити його по поверхні, а потім присипати зверху субстратом, після чого зволожити поверхню з дрібнодисперсного розпилювача. Посіви накривають склом або плівкою й утримують у світлому місці при температурі 18-20 ºC. Щойно з'являться сходи, покриття з посівів знімають. На стадії розвитку у сіянців двох справжніх листків їх пікірують по окремих скляночках або горщиках. На постійне місце розсаду висаджують після двотижневого загартовування. У південних районах квітку піретрум вирощують безрозсадним способом, тобто посівом насіння безпосередньо у відкритий ґрунт на початку вересня. 

Високі слабкі стебла піретруму доводиться іноді підв'язувати. Якщо після першого цвітіння зрізати всі квітконоси, не дозволивши насінню дозріти, до кінця літа піретрум зацвіте повторно. На одному місці піретруми ростуть 4 роки, а потім їх бажано пересадити, оскільки вони сильно розростаються, а їхнє цвітіння стає не таким рясним. Під час пересадки кущі можна розділити. 

Шкідники і хвороби піретруму

Піретруми мають гарні захисні властивості, і їх рідко вражають хвороби й комахи. Однак проблеми виникають і у цієї стійкої квіткової культури. Наприклад, піретруми можуть захворіти на сіру гниль або фузаріоз. Сіра гниль – грибкове захворювання, що вражає всі наземні органи, через що рослини вкриваються сірим пухнастим нальотом, деформуються і гинуть. Хворі екземпляри слід видаляти і спалювати, а ґрунт, у якому вони росли, проливати розчином фунгіциду. Фузаріоз – теж інфекційна грибкова хвороба, збудники якої проникають через коріння й уражають передусім судинну систему рослини. Загибель хворого екземпляра неминуча, тому його потрібно якнайшвидше прибрати з ділянки й спалити, щоб інфекція не перекинулася на сусідні кущі. Ґрунт і здорові піретруми потрібно знезаразити розчином мідьвмісного фунгіциду. 

Зі шкідників для піретруму становлять небезпеку слимаки, трипси та попелиця. Слимаків, які приповзають об'їдати листя піретруму, доведеться збирати вручну. Допомогти вам прибрати з ділянки черевоногих молюсків можуть їжаки та птиці, якщо ви будете їх підгодовувати на своїй ділянці. Дрібних трипсів, що часто зустрічаються на садових квітах, можна знищити тільки разом із рослинами, на яких вони оселилися, після чого здорові піретруми потрібно обробити системним інсектицидом. Що стосується попелиць, то легше позбутися ураженої ними рослини, ніж шкідників, але ви можете спробувати знищити цих комах Біотліном, Актарою, Актелліком або іншим інсектицидом подібної дії. Найімовірніше, однієї обробки не вистачить, і доведеться для повної перемоги над шкідниками провести ще 1-2 обприскування.