Культура Щавнат (особливості вирощування та зберігання)

Ця культура унікальна тим, що вона перевершила всі очікування і виявилася настільки цінною й перспективною, що, незалежно від бажань авторів, була оцінена народом і поширена не тільки в Україні, а й далеко за її межами: в країнах СНД, у Китайській Народній Республіці, Чехії, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Південній Кореї. Про неї пишуть японські та західноєвропейські вчені. Її рекомендують для вирощування американським фермерам.

Ця культура унікальна тим, що вона перевершила всі очікування і виявилася настільки цінною й перспективною, що, незалежно від бажань авторів, була оцінена народом і поширена не тільки в Україні, а й далеко за її межами: в країнах СНД, у Китайській Народній Республіці, Чехії, Корейській Народно-Демократичній Республіці, Південній Кореї. Про неї пишуть японські та західноєвропейські вчені. Її рекомендують для вирощування американським фермерамю

У відділі нових культур Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України було створено нову багаторічну культуру — щавнат (міжвидовий гібрид щавлю шпинатного чи шпинату англійського зі щавлем тянь-шанським), що придатна для комплексного використання як харчова, кормова, енергетична та лікарська рослина. В Державний реєстр сортів рослин України наразі занесено три сорти щавнату: Румекс ОК-2, Біекор-1 та Київський ультра, — які рекомендовано для вирощування в різних зонах України.

Починаючи з кінця минулого століття, нову культуру випробовують і поширюють не тільки в Україні, а й далеко за її межами: в країнах СНД, Євросоюзу, в Китаї, Корейській Народно-Демократичній Республіці тощо.

Останнім часом у періодичних виданнях в Україні і за кордоном з’явилися публікації, де цю культуру рекламують під різними назвами: щавель кормовий, багаторічний шпинат, високостебловий шпинат, шпинат Утеуша, щавель Утеуша, утус. Слід зазначити, що тривалий період у науковій літературі культуру називали щавель гібридний кормовий або щавель гібридний овоче-кормовий. Нині узаконено нову назву гібридної культури — ЩАВНАТ, — яка пройшла апробацію, висвітлена у численних наукових публікаціях та занесена до Державного реєстру сортів рослин України.
В Україні, а особливо в Китаї та Казахстані, користуючись популярністю цієї культури, окремі фірми та приватні особи, на превеликий жаль, пропонують за високу ціну насіння нібито щавнату, а насправді зовсім іншої культури, частіше, й звичайного бур’яну.

Щавнат, внаслідок міжвидової гібридизації і багаторічного добору, поєднав у собі кращі якості батьківської пари та придатний для комплексного використання. Шпинат англійський передав добру облистяність пагонів і незначну кислотність, щавель тянь-шанський — ранньостиглість і зимостійкість. Ця рослина за правильної технології вирощування забезпечує високу врожайність зеленої маси або насіння протягом шести-восьми років. За рахунок поживних речовин, що накопичуються в кореневій системі, щавнат відростає навесні раніше за інші рослини й активно розвивається, досягаючи до кінця вегетації (дозрівання насіння) висоти 220–250 см. Коренева система не ушкоджується низькими температурами (до -25…30°С), навіть коли взимку на ґрунті немає сніжного покриву. До кінця першого року життя на кореневій шийці утворюються три-п’ять зимуючих бруньок, з яких навесні відростають генеративні пагони.

Щавнат як ультрарання весняна культура характеризується високою екологічною пластичністю, зимо- і морозостійкістю, продуктивністю, харчовими, кормовими, технічними та лікувальними властивостями (як лікарська рослина) в різних кліматично-географічних зонах. Крім України, сорти щавнату, починаючи з другої половини 80-х років ХХ ст., успішно проходять випробування в Російській Федерації, Казахстані, Білорусі. Як наслідок, щавнат має великий успіх у виробників, його впроваджують як нову культуру універсального використання.

Після всебічного дослідження харчових та лікувальних властивостей щавнату в науково-дослідних інститутах Казахстану (Інститут харчування, Інститут фізіології людини та тварин, Казахський НДІ харчової промисловості) разом з НБС НАН України встановлено важливі харчові та лікувальні властивості даної культури. Розроблено рекомендації щодо використання щавнату в медицині для приготування спеціалізованих лікувально-профілактичних продуктів харчування та біологічно активних добавок до їжі.

При залізодефіцитній анемії, інтоксикації хімічними речовинами, атеросклерозі, гіповітамінозі С і А та в разі інших захворювань рекомендується використання біологічно активних добавок до їжі, виготовлених на основі щавнату. Розроблено понад 30 рецептур для громадського харчування: холодних закусок, перших і других страв, десерту та напоїв на основі щавнату.

Із середини 90-х років ХХ ст. сорти щавнату проходять інтродукційні випробування в Китайській Народній Республіці та в Чехії.

У Китаї в 1995 році щавнат почали вивчати під назвою високостебловий шпинат (Gao-gan-bo-cai). На основі проведених випробувань виявлено, що в умовах Китаю він вирізняється високою морозо- і холодостійкістю, стійкістю до засолення й кислотності ґрунту, а також до перезволоження.

Він довговічний, рано відростає, високоврожайний (забезпечує 15 т/га сухої трави за триразового скошування).
 

З метою раціонального використання площі щавнат доцільно вирощувати після проміжних культур - сурепіції озимої, ріпаку озимого, жита озимого, віко- вівсяної суміші, редьки олійної, які скошуються на фітомасу, а в приватному господарстві - після зеленних культур, ранньої картоплі і т.д

 Під час сівби для баласту можна застосувати гранульовані мінеральні добрива - нітрофоску або нітроамофоску (у співвідношенні 1:2). Це дозволяє рівномірно висівати насіння, а надалі поживні речовини сприятливо впливають на вегетацію рослин.

Підготовку ґрунту необхідно починати з лущення стерні після збирання попередника, внесення добрив і оранки з одночасним ущільненням. Використовуючи плантації щавнат протягом 5-6 років, доцільно вносити під оранку 40-60 т/га органічних добрив або ж мінеральні добрива з наступного розрахунку діючої речовини: азот - 90-120 кг/га, фосфору - 60-90 кг/га і калію - 90-120 кг/га.

Найбільш раціональний спосіб сівби - широкорядний. Вирощуючи щавнат як овочева рослина або на зелений корм і силос, доцільно робити міжряддя в 45 см, на насіння - 70 см. При цьому в обох випадках на другий і наступні роки рослини в міжряддях змикаються. На енергетичні цілі щавнат можна вирощувати з міжряддями 25-30 см. Це дещо ускладнює догляд за рослинами, але дозволяє формувати максимальну густоту стебел на одиницю площі (в енергетичному плані стебла використовуються на тверде паливо, ліственностеблевая маса - на біогаз). Сіяти щавнат можна з ранньої весни і до кінця червня. Пізні строки сівби (до першої декади вересня) хоча і забезпечують нормальну перезимівлю рослин, але не дають повноцінного врожаю зеленої маси і насіння на другий рік життя. Оскільки щавнат доцільно вирощувати після проміжних культур, які скошуються на зелений корм, оптимальний термін його висіву - червень.

Висівати можна свіжозібрані насіння, так як вони не мають періоду спокою. Глибина загортання насіння - 15-25 мм. За оптимальних умов сходи з'являються через 6-8 діб після висіву. До і після сівби грунт необхідно ущільнювати. Оптимальна норма висіву насіння - 5-6 кг/га. Якщо посіви загущені, щавнат самоізрежівается. Для сівби можна використовувати овочеві, бурякові і селекційні сівалки, на невеликих площах - ручні сівалки (також можна сіяти вручну). 

Масові сходи щавнат з'являються через 6-8 діб після сівби. Результати наших досліджень свідчать про те, що створені сорти за комплексом ознак істотно відрізняються між собою як в перший рік життя, так і в другій і подальші. Насамперед по початку відростання та інтенсивності вегетації, морфологічними ознаками, особливостям росту і розвитку, врожайним даними і біохімічним складом.

Незалежно від часу сівби в перший рік вегетації щавнат не утворює генеративних пагонів, але формує потужну прикореневу розетку листя. Листя розетки великі, на довгих жолобчастих черешках. Облистянність становить 37-45 %. Коренева шийка першого року вегетації - 18-20 мм в діаметрі. Корінь стрижневий, розгалужений, заглиблюється в перший рік до 80 см, згодом - до 1,5-2,0 м. Його маса становить 130-180 г. Слід пам'ятати, що щавнат в перший рік вегетації високого врожаю не дає і погано росте під покривом інших рослин. У другій і наступні роки навесні регенерується прикореневій розетка листя, при цьому з бруньок відновлення, розташованих на кореневій шийці, розвивається від чотирьох до шести генеративних пагонів. Діаметр стебел біля основи становить 15-35 мм, в кінці вегетації вони досягають висоти 190 250 см разом з суцвіттям. Метелка складається з 10-20 пагонів першого порядку, довжина її коливається в межах від 70 до 130 см. Квітки дрібні, двостатеві, рожеві. Плід - тригранний горішок. Маса 1000 плодів - близько 4,0-4,6 г, насіння - 2,5-3,6 м. Під час обмолоту дозрілі плодові оболонки відокремлюються від світло-коричневого блискучого насіння.

Після кожного скошування рослин потрібно рихлити ґрунт у міжряддях. Восени в кінці вегетації операцію обов'язково слід повторити і внести фосфорно -калійні добрива: 40-45 кг/га фосфору і 45-50 кг/га калію. З урожаєм надземної маси 10 т в фазах бутонізації та цвітіння щавнат виносить 41-43 кг азоту, 25-27 кг фосфору, 43-47 кг калію і 28-32 кг кальцію. Після переорювання 3 - 4 -річних плантацій в ґрунті залишається 35-40 т/га органічних залишків, що містять близько 2200 кг азоту, 1400 кг фосфору і понад 1000 кг калію. Насіння збирають прямим способом при високому зрізі у фазі повної стиглості. Саме тоді на рослинах повністю висихають листя і стебла.

Після обмолоту насіння негайно очищають від інших домішок і залишків і підсушують до нормальної вологості (8-10 %). Щавнат стійкий до хвороб і шкідників. В окремі роки восени деякі листи можуть пошкоджуватися антракнозом, при цьому вони буріють і сохнуть. У період вегетації іноді листя пошкоджуються листоїдами і буряковим довгоносиком.