Вейгела

Вейгела — один з найкращих квітучих кущів весни.

Вейгела – це листопадний чагарник, який в дикій природі зустрічається в Східній Азії, а деякі види – навіть на Далекому Сході Росії. Звичайно, вчені-селекціонери давно звернули на нього увагу і вивели багато цікавих сортів. Адже, в першу чергу, вейгела – це гарно квітучий весняний чагарник.

Забарвлення квітів може варіюватися від білого, кремового, рожевого до насиченого бордового. Дзвіночки квітів великі, до 5 см, і рослина в момент цвітіння покрита ними повністю, з самого низу до верху. Мало того, при хорошому догляді і правильно підібраному місці посадки, вейгела може радувати і повторним цвітінням (тобто бути ремонтантною) в кінці літа-на початку осені.

До речі, крім своїх дуже красивих квіток, вейгели виділяються і своїм листям. Навіть після цвітіння чагарник виглядає дуже декоративно, на відміну від того ж бузку або деяких видів спиреї. А якщо врахувати, що виведені сорти з жовтим і строкатим листям, так і поготів!

Удобрювати вейгелу варто, особливо на бідних ґрунтах. Я роблю це тричі за сезон. Спочатку вношу комплексне мінеральне добриво багате азотом. Скажімо – нітроамофоску буквально по снігу, що розтає. А влітку і восени вношу добрива з малою кількістю азоту, але з великим вмістом фосфору, калію і мікроелементів. У червні, після цвітіння, це сприяє утворенню нових квіткових бруньок, а приблизно в жовтні – гарній зимівлі.

Для вейгели в саду багато садівників рекомендують добре освітлені, відкриті сонцю ділянки. Але зі свого досвіду можу сказати, що вейгела цілком добре розвивається і в розсіяній тіні під покровом, скажімо, абрикоса, і в умовах, коли півдня знаходиться в тіні будинку. Причому, в обох випадках – без шкоди для цвітіння.

А ось чого вона не любить, особливо перші пару років, так це сильного вітру. Ще тонкі і слабкі гілки легко гнуться і пошкоджуються – рослина виглядає погано, тому або саджайте під захистом будівель, або перші роки підв’язуйте саджанець до опори. Згодом кущ стає більш стійким.

Про підготовку посадкової ями для вейгели можна написати, що вона любить родючі ґрунти і вимоглива до їх складу. Але на ділі все набагато простіше. При посадці додаю відро компосту, і цього вистачає для хорошого старту на два роки. При цьому, навіть на моїх бідних і піщаних ґрунтах, які не тримають вологу і добрива, вейгела розвивається відмінно. Ось чого не варто допускати, так це застою води в коренях.

При посадці варто враховувати і розміри майбутнього куща. Зазвичай, вони виростають на 2 метри у висоту і на стільки ж в ширину. Тому для вейгели використовують формуючу обрізку, так кущ виглядає більш щільним і компактним.

Глибина посадкової ямки від 30 до 40 сантиметрів. Якщо ж неродючий ґрунт, то яму слід робити глибше, тому що на дренажний шар (висота 15 сантиметрів), який можна зробити з гравію, уламків цегли або піску, слід укласти шар збагаченого живильними речовинами ґрунту (1,5 відра компосту плюс 100 грам нітрофоски). Добриво слід гарненько змішати з компостом. Для того щоб саджанець краще взявся, його корінці можна піддати обробці речовиною, стимулює ріст коренів (Віва+ або Радифарм).

Якщо саджанець вейгели дрібного сорту (не вище 100 сантиметрів), то між кущиками слід залишати відстань не менше 80 сантиметрів, проміжки між кущами високих сортів (висота до 250 сантиметрів) повинні бути від 150 до 200 сантиметрів. Під час посадки не забудьте розправити коріння саджанця, ґрунт  буде поступово всипатися в ямку та утрамбовуватися, для того щоб виключити можливість утворення пустот. Заглибити кореневу шийку можна всього на 10-20 мм, але бажано, щоб коли ґрунт осяде після поливу, вона знаходилася на одному рівні з землею. Висаджену рослину треба добре полити, а поверхню ґрунту присипати шаром мульчі.

Рослину можна досить просто розмножувати насінням. При цьому варто врахувати, що їх схожість зберігається лише протягом 1-2 років, тому висівати насіння в ящики або теплиці досвідчені садівники не рекомендують. Найлегше розмножити вейгелу самосівом. У весняний час, коли впали в ґрунт насіння з'являться сходи, треба буде відібрати найбільш міцні, а решту видалити. Їм потрібно дорощування, яка триває 2 роки, лише після цього їх можна буде пересадити на постійне місце. Але при цьому обов'язково треба враховувати, що при такому способі розмноження сортові ознаки не зберігаються 

Звичайно, для повноцінного і здорового розвитку куща весь вегетаційний період потрібні регулярні поливи. Зазвичай, в саму спеку, приблизно один раз в тиждень, я виливаю 10-12 л води під кожен кущ вейгели. Не завадить їй і мульчування.

З приводу морозостійкості … В Україні вейгела чудово зимує без укриття.

На жаль, вейгелу НЕ віднесеш до рослин «лінивого» саду – трохи пропустиш момент і, замість красивого куща, побачиш пагони, обліплені попелицею, або листя, погризене гусінню. Або ще гірше – пошкоджене павутинним кліщем. Люблять вейгелу не тільки люди, а й шкідники. Так що, при перших ознаках сучасні інсектициди вам у поміч, або народні.

Та й хвороби вейгелу стороною не оминають. Зазвичай, це грибні – іржа, гнилі, плямистості – тоді запасіться фунгіцидами. Хоча при правильній агротехніці цілком ймовірно, що ці напасті вас минуть.

Дозріває насіння вейгели у вересні, а збирати його потрібно в листопаді, коли коробочки починають тріскатися. Щоб вміст коробочок не прокидався в ґрунт, оберніть у вересні кілька насінників марлею і закріпіть її на гілці, а в листопаді зріжте коробочку разом з марлею, внесіть у приміщення, обережно зніміть марлю, витрусіть насіння на газету, просушіть його, ссипте на папір напишіть на ньому назву рослини, сорт, дату закладки і покладіть до весни на зберігання сухе темне місце. Пам'ятайте, що схожість насіння вейгели втрачають через рік-два, а вирощені з насіння рослини рідко зберігають сортові ознаки батьків. 

Коли з вейгели опаде все листя, а станеться це наприкінці жовтня або на початку листопада, присипте приствольне коло вейгели землею, утворивши пагорб заввишки 15-20 см. Гілки вейгели краще пригнути до землі і притиснути їх до неї, як це роблять з гортензією, а зверху закрити руберойдом або спанбондом, зафіксувавши покриття, щоб його не зірвало вітром. Можна не пригинати гілки до землі, а щільно стягнути гілки мотузком або шпагатом, обгородити кущ каркасом із металевої або пластикової сітки, всередину цієї споруди насипати для тепла сухого листя, а зверху обгорнути цю конструкцію щільним матеріалом укривним. 

Звичайно, варто пошукати готовий саджанець в своєму місцевому садовому центрі, це найпростіший варіант отримати рослину в своєму саду. Але якщо такої можливості немає, або ви завзятий садівник, то можна вейгелу, причому – досить просто, розмножити самому.

Для цього найкращий спосіб – зрізати з «знайомого» куща кілька гілочок. Робити це рекомендують до початку висування бутонів, приблизно в перших числах травня. Але я нарізаю гілки на протязі всього вегетаційного періоду. Правда, варто враховувати, що зелені гілки і зроблені з них живці, вкорінюються швидше і краще, ніж ті, що вже одерев’яніли.

Отже, гілки гострим ножем ділимо на кілька частин з двома парами листя. З нижньої частини держака листя і черешки зрізаємо, а верхні (вони у вейгели досить великі і вологи випаровують багато) укорочуємо наполовину, а то і більше.

Тепер встромляємо низ держака в пухкий субстрат, так, щоб нижні бруньки опинилися під поверхнею субстрату, а верхні, з залишками листя – над поверхнею. Накриваємо зверху прозорою банкою і регулярно поливаємо, підтримуючи субстрат постійно у вологому стані.

Звичайно, це можна робити і в відкритому ґрунті, і в контейнері, але слід пам’ятати, що в процесі вкорінення сонце не повинно палити живці, краще нехай таїнство вкорінення відбувається при приглушеному світлі – в тіні.

Приблизно через місяць повинні утворитися перші корінці. Але не поспішайте, дайте юному саджанцю зміцніти два-три місяці перед посадкою його на постійне місце.