Культура Вовчуг польовий (особливості вирощування та зберігання)

Вовчуг польовий - багаторічна трав'яниста рослина, зазвичай досягає у висоту не більше 80 див. Належить до сімейства бобові (Leguminosae). Рослина відома з давніх часів, так як його коріння є цінною лікарською сировиною. На Русі й у Європі воно було внесено в перелік лікарських трав ще в XVI столітті, і використовувалося переважно як сечогінний і потогінний засіб. Вовчуг польовий - красиве рослина, що має декілька стебел, у нижній частині трохи деревіючих. Верхні листки прості, а й нижні стеблові - трійчатоскладне.

Вовчуг чуйний на добрива, особливо при вирощуванні на бідних ґрунтах. Органічні добрива (гній або компост) вносять під попередник у дозі 20 - 30 т на 1 га, а мінеральні туки – P60K60N30 - під зяблеву оранку. Посіви першого року життя підживлення у фазу галуження з розрахунку на 1 га 1 ц аміачної селітри, перехідні посіви - ранньою навесні на початку відростання пагонів, вносячи на 1 га 1,5 ц суперфосфату, 0,5 ц калійної солі і 0,5 ц аміачної селітри

Для вирощування вовчуга польового бажано відводити пухкі і багаті перегноєм незасолені грунти. Кращі ґрунти для нього - легкі чорноземи. На заболочених і надмірно сухих ґрунтах росте погано. Як показали спеціальні досліди, оптимальним зволоженням ґрунту для стальника є насичення її вологою до 60% повної вологомісткості.

Вовчуг можна розміщувати в спеціальних сівозмінах для лікарських культур, кормових або овочевих сівозмінах, а також на засольних ділянках, якщо вони з досить родючими ґрунтами й не засмічені. Як показав досвід, кращими попередниками для стальника є озимі зернові після хімічного напівпару, зайнятий пар, овочеві або рано прибирані кормові і лікарські культури.

Враховуючи, що сходи стальника в перший час розвиваються повільно, ділянки під посів вибирають чисті від бур'янів, особливо від кореневищних і корнеотприскових. Не можна розміщувати стальники на полях, заражених дротяником, піщаним медляком, люцерновим слоником, люцерновою товстоніжкою, озимою Совкою, бобової попелиць та іншими шкідниками.

Не пізніше ніж за 2 тижні до посіву, насіння  протруюють гранозаном або гермизаном з розрахунку 1 - 2 г препарату на 1 кг насіння. Для кращого доступу ґрунтової вологи всередину насіння перед посівом їх скарифікують шляхом перетирання з наждаковим піском. При цьому необхідно стежити, щоб після скарифікації на насінні залишалися лише подряпини, а насіннєва оболонка і зародки не були пошкоджені.

Сіяти вовчуг польовий слід рано навесні в перші дні виходу в поле. Запізнення з посівом або розтягування його негативно позначаються на появі сходів. Можна застосовувати літні і підзимові посіви, однак, як показав досвід, вони поступаються весняним щодо врожаю коренів. Глибина загортання насіння на середньо ґрунтах 3 см, на легких піщаних - до 4 див. Норма висіву насіння на 1 га 8 - 10 кг. Для рівномірного висіву до насіння домішують наповнювач, наприклад просіяний і просушений гранульований суперфосфат в кількості 20 - 30 кг на 1 га.

Посів проводять рядовим способом з шириною міжрядь 45 см Для посіву краще використовувати сівалки, мають на сошниках реборди і катки: СОН-2,8, СОД-24, ЗОШ-2,8, СКОН-2,8 та ін.

Протягом вегетації на посівах стальника проводять боротьбу зі шкідниками, хворобами й бур'янами, міжрядні розпушування і підгодівлі. Перший раз розпушують на глибину 3 - 4 см (шарівка), як тільки позначаться рядки. При утворенні ґрунтової кірки до появи сходів посіви обробляють «наосліп».

Замість ручного проріджування при густоті сходів понад 20 на 1 погонний метр рядка посіви букерують у фазу 6 - 8 листочків за схемою 25 см букет і 20 см виріз або 10 см букет і 8,5 см виріз. При букетуванні забур'яненість посіву знижується на 35%. Подальший догляд полягає в оправці букетів, ручної прополювання бур'янів і 3 - 4 міжрядних розпушування.

На перехідних посівах після весняного закриття вологи важкими боронами у два сліди міжряддя розпушують у міру потреби на глибину не більше 8 - 10 см, залишаючи захисну зону не менше 12 див. Глибина розпушування залежить від вологості ґрунту і стану рослин.

Товарною продукцією при вирощуванні стальника є коріння, викопані в кінці вегетації (вересень, жовтень). Перед збиранням скошують надземну частину рослин жатвенними  машинами, вивозять з поля і приступають до викопування коренів.

Виорюють їх на глибину не менше 30 см плугами без відвалів. При меншій глибині  різко збільшуються втрати врожаю.Коріння вибирають вручну і після обрізування надземної частини миють на корчемниках у холодній проточній воді. При цьому стежать за тим, щоб пухка кора коренів не відставала.

Відмиті корені розкладають на 1 - 2 дні в добре провітрюваному приміщенні на стелажах шаром 10 - 12 см або на відкритому повітрі на брезентах. За цей час коріння кілька разів перевертають, щоб вони рівномірно підсихали й не пліснявіли. Підв'ялені корені в непогожу погоду і пізно восени сушать у вогневих сушарках при температурі не більше 50°, а в гарну погоду — на відкритому повітрі або на горищах. Висушені до сухого стану корені пакують у тюки. Сировина володіє підвищеною гігроскопічністю, і тому за ним потрібен періодичний контроль.

На однорічних плантаціях урожай повітряно-сухих коренів вовчуга досягає 8 ц з 1 га, на дворічних - понад 22 ц з 1 га

Насінництво.

Для прибирання вовчуга польового на насіння, на його вирощування доцільно виділяти насіннєві ділянки на 2 - 3-річних добре розвинених плантаціях. Плоди й насіння цієї культури дозрівають нерівномірно, а дозрілі насіння легко осипається. Приступають до збирання, коли 60 - 80% плодиків злегка побуріють і частина з них почне всихати в нижній частині.

Скошують всю верхню частину надземної маси жатвенними машинами. Скошену масу, не давши їй підсохнути, збирають і звозять для післязбирального дозрівання насіння на струм з гладким покриттям або розстеляють на брезентах шаром, що не допускає самозігрівання. Приблизно через 6 - 8 днів після скошування, коли прибрана маса підсохне, насіння обмолочують комбайнами. Ворох насіння пропускають через клеверотерку, а потім розділяють на решетном стані-гуркоті. Насіння очищають і доводять до посівних кондицій на складних очисних машинах, наприклад на ОСМ-ЗУ, ОС-3, ІВ-10. Зберігають насіння в сухих вентильованих приміщеннях.

Підв'ялені корені ріжуть на шматки і сушать в печі або спеціальній сушарці при температурі не вище +60оС або під навісом, у добре провітрюваному приміщенні, розстилаючи при цьому шаром товщиною 5-7 см. Під час сушіння сировину періодично перевертають.

Сухі корені найкраще зберігати в поліетиленових мішках, так як вони вбирають вологу. Строк придатності сировини - до 3 років.