віруси

Вірусні й мікоплазмові хвороби спричиняють мозаїчність і хлороз листків і стебел, зміну форми окремих органів рослини, а інколи некротпчніеть і навіть загибель рослин.

Відкриття вірусів належить російському ботаніку Д. Й. Івановському, який вперше в 1892 р. вказав на їхнє існування при вивченні мозаїки тютюну.

Під вірусами розуміють збудників хвороб, що проходять через бактеріальні фільтри, тому їх часто називають фільтрівними вірусами. їх можна розглядати тільки за допомогою електронного мікроскопа. За формою віруси можуть бути паличкоподібні, ниткоподібні, кутасті й сферичні (рис.). Розмір вірусів вимірюють у мілімікронах (ммк) або ангстремах (А). Один мілімікрон дорівнює 10 А, а один ангстрем становить одну десятимільйонну частину міліметра. Віруси дуже лабільні. При зміні умов середовища і культивування спостерігається їхня велика мінливість. На різних етапах онтогенезу вірус перебуває в різних формах, проте кожен впд вірусів має певні свої ознаки, особливо їхні спочиваючі форми, які часто називають віріонами, або віроспорами. Сучасні методи досліджень дозволяють виділяти віруси з соку хворої рослини, очищати і одержувати їх навіть у кристалічній формі. Кристалічний стан вірусів не знижує їхню активність.

За хімічним складом усі фітопатогенні віруси являють собою нуклеопротеїди. У переважній їх більшості знаходиться рибонуклеїнова кислота (РНК).

Важливою особливістю вірусів є здатність відтворювати свої специфічні структури. Розмножуються фітопатогенні віруси дуже швидко в живих клітинах сприйнятливих рослин-живителів або в ізольованих тканинах рослин, що ростуть у штучнпх живильних середовищах. Наприклад, кількість вірусів за місяць після зараження тютюну вірусом тютюнової мозаїки збільшується в мільйон разів.

Вірусні хвороби поширюються за допомогою комах-перенощиків, під час щеплення хворої рослини на здорову та при інокуляції. Більшість фітоиатоген-ннх вірусів мало спеціалізовані (уражують багато рослин в межах певних родин), проте є серед них і більш спеціалізовані (уражують рослини в межах роду).

Класифікація вірусів будується на підставі уявлень про їхнє походження і еволюцію. Ще й тепер одні й ті самі віруси мають багато синонімів. Найчастіше родову назву вірусу беруть від родової назви рослипи-жпвителя, далі позначають вірус і номер, що відповідає порядку його виявлення. Наприклад, збудником мозаїки буряків є Beta virus 2 Smith, де Beta — родова назва буряків, virus 2 — вірус, що був виявлений на рослинах буряків другим, a Smith — прізвище автора, який вперше запропонував таку назву.

Всі вірусні хвороби рослин поділяють на два типи: мозаїки й жовтяниці.

Мозаїки характеризуються нерівномірним забарвленням ураженого лпстя і інших органів рослин, при якому ділянки з нормальним зеленим кольором чергуються із світлозабарвленими плямами різного розміру і кольору. Уражені листки часто набувають зморшкуватості, кучерявості, инткоиодібності та інших форм.

Жовтяниці характеризуються рівномірним збідненням листків на хлорофіл, внаслідок чого вони набувають жовтуватого або світло-зеленого кольору. Уражені листки стають жорсткими і крихкими. Віруси і мікоплазмові тіла зберігаються переважно у вегетуючих рослинах, корінні й бульбах, а також у комахах. Деякі можуть зберігатись па рештках рослин, у грунті й насінні.

Зморшкувата мозаїка картоплі

На листі нижнього, а у деяких сортів і середнього ярусу утворюються яскраво-жовті округлі плями. Іноді виявляються некрози коленхіми стебел і листя, що викликає опадання нижніх, а пізніше і середніх листя. У деяких сортів на бульбах після 2-3 місяців зберігання утворюються некрози у вигляді коричневих плям неправильної форми в серцевині і на шкірці. Найчастіше, в силу складних умов росту і розвитку рослин, збудники вірусних захворювань можуть знаходитися у прихованій формі, що ускладнює їх діагностику за зовнішніми симптомами.

 

Скручування листків картоплі (ВСЛК)

Збудник вірус передається з бульбами, а в період вегетації рослин - попелицями (Муzus persicae). У перший рік зараження скручуються краю часточок верхніх молодих листків.Іноді верхня сторона їх забарвлюється в жовтий, а нижня - в рожевий колір. Протягом двох наступних років також деформуються листя нижнього, а потім і верхніх ярусів. Вони стають шкірястими, крихкими, жовтуватими, нерідко з червонуватим, фіолетовим або бронзовим відтінком.

 

В'янення стовбурне картоплi

Його прояви — обламування часток верхівкових листків, зменшення відростаючих листків, укорочення міжвузлів й розростання пазушних листків. На 7-10-й день після появи первинних симптомів рослини в'януть. Цьому передує відмирання частини кореневої системи. Такий тип в'янення часто плутають з фузаріозним, хоч при цьому збудника фузаріозу не виявляють. Навесні під час яровизації бульби уражених рослин утворюються ниткоподібні безбарвні ростки. Останні не утворюють коренів і цим відрізняються від ростків здорових бульб.

 

Крапчаста мозаїка

Збудником хвороби є вірус жовтої карликовості ячменю Barley yellow dwarf virus, із родини  Luteoviride, групи Luteovirus. Кукурудза є проміжним господарем вірусу, яким восени уражуються озимі зернові.

 

Карликова мозаїка

Хворобу виявляють на півдні України. Перші її симптоми проявляються через 3-4 тижні після посіву кукурудзи у вигляді маленьких хлоротичних плям вздовж жилок біля основи молодого листя. Пізніше плями зливаються й утворюються хлоротичні смужки. На наступних листках хлороз проявляється у вигляді звичайної мозаїки. З ростом кукурудзи мозаїчність зникає, листя жовтіє, на ньому з'являються червонуваті плями і смуги, які перетворюються у суцільне почервоніння. Якщо рослини інфікуються на початку розвитку, вони мають вигляд карликовості і досягають 30-60 см заввишки.

 

Заляльковування кукурудзи

Ріст рослин дуже затримується, звичайно висота їх не більше 30 см, а іноді спостерігається посилене кущення. Урожай карликових рослин знижується, або вони зовсім не плодоносять. Заляльковування кукурудзи викликає той самий вірус, що й заляльковування вівса та інших злаків. Захворювання не передається насінням й через грунт. Розповсюдженість заляльковування на кукурудзі поки що незначна Але при сильному розвитку хвороби вона викликає зменшення урожаю зеленої маси у 3-3,5 раза, а врожай качанів — у 5 разів.

 

Штрихуватість томатів, стрик

Стрик, або штрихуватість ― небезпечна вірусна хвороба, яка поширена у відкритому й закритому ґрунті. Листки уражених стриком рослин дрібні й зморшкуваті. На плодах штрихуватість проявляється у вигляді смуг або кутастих плям з блискучою поверхнею. Уражені плоди мають деформований вигляд, репаються, стають твердими. Ураження час то відбувається механічно, особливо під час пасинкування та проведення інших робіт із догляду за рослинами. Також ця хвороба плширюється попелицями.

 
Підписатися на RSS - віруси