На Одещині створюють нові українські сорти ірисів
Уродженка села Шевченкове Кілійської громади Ізмаїльського району Юлія Михлюченко вже майже десять років захоплюється вирощуванням ірисів. Жінка зібрала вже близько 350 сортів, серед яких є колекційні види, зокрема, Only The Shadow Knows (Black 2020), Untamed Glory (Johnson 2021), COLLUSION (Keppel 2020), Que Sera Sera (Johnson 2020). А три роки назад Юлія зайнялася селекцію ірисів, тобто створює нові екземпляри своїми руками. У кінці травня сіянець колекціонерки на Всеукраїнській виставці борідкових ірисів у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України, що проходила в Києві, отримав почесну відзнаку “Найкращий сіянець вітчизняної селекції”.
Юлія Михлюченко під час спілкування з журналістом інформаційної агенції «Юг.Today» розповіла про тонкощі колекціонування ірисів, які для неї є уособленням одночасно ніжності та мужності.
Варто зазначити, що для всіх колекціонерів їхнє квіткове надбання – справа життя. Проте збирати щось матеріальне набагато простіше, ніж живі рослини. Колекціонуючи, наприклад, книги чи марки, придбавши черговий екземпляр, залишається всього лиш сховати його у надійне місце і час від часу насолоджуватися ним. Коли ж в тебе незвичайна квіткова колекція, то віднайти, зібрати її, а ще й зберегти дорогі серцю екземпляри — це справа не з легких.
Запитую, як виникла ідея вирощувати саме іриси, адже це непросте і клопітке заняття. Юлія зізналася, що не захоплювалася квітами під час навчання в школі села Шевченкове, навіть у перші роки шлюбу, коли переїхала до селища Овідіополь нинішнього Одеського району.
Каже, що намір займатися вирощуванням ірисів виник, коли жінка гуляла палісадником в сусідки, де буяли ці тендітні квіточки. Юлія замовила в сусідки декілька сортів — із цього почалася її майбутня колекція. Спочатку це були найпростіші та найдешевші види ірисів.
“Відтоді я щороку поповнювала свої запаси: одного року всього п’ять нових сортів, іншого – вже десять, а згодом – взагалі п’ятдесят-шістдесят. Так рік за роком – і в результаті вже маю близько 350 видів”,– з гордістю зазначає наша співрозмовниця.
Багатющий квітник із ірисів, лілейників, півоній займає на городі Юлії п’ять-шість соток та сусідує з картоплею, цибулею, часником тощо. Аби розмістити всі види квітів, жінці довелося викорчувати навіть частину виноградників.
Догляд за такою колекцією забирає багато часу і сил, проте пані Юлія розповідає, що коли вона працює у квітнику, то відчуває неймовірну насолоду. І радше вважає це відпочинком, а не роботою. Наголошує на тому, що в догляді за квітами дуже допомагає родина.
А три роки тому назад Юлія захопилася запиленням сортів, щоб отримати власні українські екземпляри ірисів. Жінка бере материнську квітку, яка росте на кущі, та пильник з тичинкою від іншого сорту ірису, додаючи в потрібні місця цей пилок.
“Взагалі запилення найпершого сіянця, що розквіт, відбувалося з моїм сином Кирилом, якому зараз одинадцять років. А восьмирічній дочці Камілі в цьому році я почала показувати, що таке селекція. В кожного з них є свої улюблені сорти ірисів”, – зауважила колекціонерка.
Зараз Юлія зі старими видами квітів вимушена прощатися, бо в неї обмежена територія для їх вирощування. Окрім того, колекція жінки доповнилися ще власними сіянцями, які теж треба кудись розсаджувати.
Наша співрозмовниця зізналася, що методам створення нових сортів навчається самотужки завдяки профільним групам в соціальних мережах. Також Юлія замовляє саджанці у своїх колег із інших регіонів України, а їм висилає свої екземляри.
“Що стосується власних селекційних сортів, я їх запилюю, вирощую, спостерігаю за ними три-чотири роки, чекаю, поки ірис зацвіте. Проте очікування і реальність не завжди співпадають: така квітка інколи не відкривається. Але в цьому році в мене відкрилися сіянці пласкої форми. Це дуже велика рідкість – отримати такий екземпляр”, –
ділиться своїми здобутками жінка.
У травні Юлію запросили на престижну Всеукраїнську виставку борідкових ірисів у Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка НАН України, що проходила в Києві 27-29 квітня. Тут брало участь шість українських експонентів, що протягом трьох днів демонстрували свій квітковий доробок відвідувачам.
Юлія акцентувала увагу на тому, що основне покликання цієї виставки — популяризація ірисів в Україні. На її думку, українці повинні знати, що це не просто півники, синенькі квіточки під забором, а ірисів існує маса сортів, варіацій та кольорів.
На цю виставку Юлія повезла більше десяти сіянців. Але почесну відзнаку “Найкращий сіянець вітчизняної селекції” отримав екземпляр під номером 34, шестифоловий ірис пласкої форми (по типу японського) блакитного кольору з жовтою серединкою.
За словами нашої співрозмовниці, в її “творінь” ще немає назви, поки їх офіційно не зареєструють в США. Аби це зробити, Юлії потрібно ще декілька років за сіянцями спостерігати, записувати, розмножувати. І тільки потім вона може придумати назву і запатентувати власний селекційний сорт ірису.
Наша землячка мріє й надалі популяризувати цю неймовірну квітку в Україні, щоб її в садах ставало дедалі більше. Також Юлія робить акцент саме на вітчизняній гібридизації, аби створювати українські сорти ірисів, щоб вони ставали відомими не тільки в нашій країні, а й за кордоном.
“Українські колекціонери завозять з Європи дорогі сорти, а чим ми гірші?”–запитується уродженка Ізмаїльського району.
До речі, на виставці в Києві Юлія вступила до громадської організації “Українська Спілка Ірису”. Відтепер хобі жінки офіційно визнано на державному рівні найкращими селекціонерами України.
Також читайте: